Менеджер в антикризовому управлінні
6)інтерпретувати відсутність адекватної відповіді.
Ці уміння неможливо реалізувати, не володіючи здатністю дослідницького, інноваційного бачення проблеми. Наступною важливою складовою моделі менеджера є психологія особистості. Її визначають три характеристики: тип особистості, темперамент і рівень інтелекту.За типом особистості можливі два варіанти: екстраверт (спрямований на зовнішній світ) й інтроверт (спрямований на внутрішній світ). Екстраверт – товариський, легко приймає все нове, але часто кидає почате, не завершивши. Представники даного типу особистості схильні до різкої зміни мотивів і стимулів діяльності, залежні від думки оточуючих людей, мають альтруїстичні нахили. Інтроверт – замкнутий, у вчинках керується внутрішніми міркуваннями, тому для навколишніх найчастіше виглядає „білою вороною”. У нього добре розвинута інтуїція, здатна точно прорахувати ситуацію, тому його рішення перспективні. Абсолютні екстра- та інтроверти зустрічаються рідко. Проте в особистості антикризового менеджера в більшій мірі повинні бути присутні риси інтроверта.
За темпераментом існують чотири основних типи:
•сангвінік – спокійний, врівноважений, рухливий, адекватна самооцінка, працьовитий;
•флегматик – емоційно стійкий, темп мислення уповільнений, самооцінка занижена, інертний, для входження в нове середовище потрібен період адаптації;
•холерик – емоційно хиткий, відрізняється рухливою мімікою, прискореним темпом мислення, високо комунікабельний, активний; пізнавальні процеси надзвичайно швидкі; самооцінка завищена;
•меланхолік – емоційно чуттєвий, хиткий, відрізняється високим ступенем тривожності, в умовах, що змінюються, піддається стресам; добре адаптується до соціальних ситуацій; мислення уповільнене; рівень домагань, як правило, нижчий реальних можливостей.
У дійсності переважають змішані типи темпераментів. Тому оцінка особистості за даною характеристикою може бути умовною: говорять про схильність до того чи іншого типу чи темпераменту, про перевагу рис. Очевидно, що людина з вираженими меланхолійними рисами навряд чи зможе ефективно управляти кризовою ситуацією.
Рівень інтелекту має три оцінки: низький, середній і високий. Очевидно, що вирішення проблем комплексного характеру, „наскрізних”, а також виникаючих на стику декількох галузей знань, допускає наявність високого рівня інтелекту в антикризового керівника.
Антикризовий керівник є особою, що персоніфікує функції управління. Крім класичних функцій менеджменту основу його діяльності складають наступні функції:
1)стратегічна – полягає в постановці їх на основі аналізу ситуації і прогнозів цілей організації, координації процесу розробки стратегії і складання плану;
2)адміністративна – контроль і оцінка результатів, здійснення корекції діяльності, координація її за термінами, часом, ресурсами, встановлення системи заходів заохочень і покарань.
3)експертно-інноваційна – жадає від антикризового керівника постійного, цілеспрямованого знайомства з новинками у різних сферах економіки, їхньої кваліфікованої оцінки і селекції, створення умов для невідкладного впровадження в практику;
4)виховна – допускає створення в колективі сприятливого морально-психологічного клімату, підтримка традицій, запобігання і розв'язок виникаючих конфліктів, формування стандартної поведінки;
5)лідируюча – у цій функції антикризовий керівник виступає ініціатором і інтегратором діяльності, який стежить, щоб інтереси підлеглих і співробітників не суперечили цілям організації; від нього залежать загальний настрій у роботі і збереження внутрішньої єдності груп.
8. Дії менеджера в кризовій ситуації