Менеджер в антикризовому управлінні

1.Вступ

Ця робота присвячена одному з найболючіших питань економіки нашої країни.

Сучасний стан більшості суб'єктів господарювання в Україні фахівці визнають як кризовий. Розвиток кризових явищ, з одного боку, і заінтересованість держави в максимальному збереженні підприємств, які мають необхідний потенціал виживання та є стратегічно важливими для країни в цілому або певних регіонів, з іншого боку, зумовили виникнення та поширення нового для України, специфічного за своїми завданнями й функціями виду управління - антикризового.

Але ж антикризове управління не може відбуватися без його головного учасника – антикризового менеджера.

Отже, в цій роботі викладено найголовніші міркування про те, яким має бути менеджер антикризового управління.

Метою цієї роботи є вивчення проблем виникнення криз та їх вирішення, роль менеджера у цьому процесі.

Завданнями цієї роботи є:

•з’ясувати, що таке криза, чому виникнення криз є закономірним;

•причини, наслідки кризових ситуацій;

•етапи кризи;

•поняття керівника з антикризового управління;

•особливості діяльності фахівця з антикризового управління;

•модель менеджера з антикризового управління;

•рольова поведінка менеджера.

Об'єктом дослідження є сукупність рис характеру, вчинків, манери поведінки менеджера, що веде антикризову діяльність.

2. Економічна сутність кризи розвитку підприємства.

Як відомо, концепція циклічності розвитку економічних систем належить до фундаментальних складових категоріального апарату економічної теорії. Підприємство є мікроекономічною системою, а отже його розвитку також притаманні властивості циклічності.

Соціально-економічна система в будь-якому вигляді та будь-якої форми, чи то суспільна формація, фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування та розвиток.

Функціонування – це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, які визначають цілісність організацій, якісну визначеність, суттєві характеристики.

Розвиток – це набуття нової якості, яка укріплює життєдіяльність в умовах середовища, що постійно змінюється.

Функціонування та розвиток тісно пов’язані між собою, відображають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці та в людині. Критерієм цих змін є появаа нової якості, яка укріплює стабільність та гармонійність соціально-економічної системи або яка створює нові умови для нього. Фактором розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності. При цьому, звичайно, змінюються і умови функціонування соціально-економічної системи.