Управління персоналом в системі менеджменту (на прикладі Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз»)

Атестація персоналу – кадрові заходи, покликані оцінити відповідність рівня праці, якостей і потенціалу особистості вимогам виконуваної роботи. Головне призначення атестації не контроль виконання, а виявлення резервів підвищення рівня віддачі працівника.

У ВАТ «Харківгаз» використовують атестацію, як оцінювання діяльності працівників, тобто оцінювання праці й якостей, що впливають на досягнення результатів. Атестаційні процедури передбачають індивідуальне обговорення результатів оцінювання з підлеглими, який засвідчує це підписом, а також може зафіксувати незгоду з висновком начальника й особливі обставини, що вплинули на результати праці.У ВАТ «Харківгаз» атестація проводиться щорічно. Крім того, проводяться неформальні співбесіди, у проміжку між формальними щорічними оцінюваннями обговорюються результати праці й обов’язкового поточного спостереження за діяльністю підлеглих. Ці заходи дають істотну інформацію про динаміку ефективної роботи окремих працівників і підрозділів вцілому.

Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того або іншого типу поведінки, обумовленої комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Тип мотивації – це переважно спрямованість діяльності індивіда на задоволення визначених потреб. Існує три типи мотивації.

Працівники ВАТ «Харківгаз» належать до другого типу мотивації – тобто вони переважно орієнтовані на оплату праці й інші нетрудові цінності.

Створюючи концепцію мотивації у ВАТ «Харківгаз» було визначено застосування певних видів морального і матеріального стимулювання, що застосовуються до висококваліфікованих спеціалістів.

2.4. Рекомендації по удосконаленню апарату управління персоналом

ВАТ «Харківгаз»

З метою удосконалення апарату управління персоналом ВАТ «Харківгаз» рекомендується переглянути формування структурного підрозділу апарату управління. При перегляді формування структурних підрозділів провести аналіз таких принципів:

1. Принцип первинності функції і вторинності органу управління. Потрібно навчитися чітко визначати і формулювати функції товариства, так як вони є визначними для апарату управління.

Потрібно більше уваги приділяти цьому принципу, і по кожній функції визначати обсяг робіт, на підставі якого розраховується чисельність персоналу потрібної кваліфікації.

2. Принци спеціалізації органів апарату управління – створення підрозділів апарату управління за функціональною або галузевою ознакою, щоб кожен з них спеціалізувався, як правило, на одній функції. У ВАТ «Харківгаз» цей принцип у повній мірі не діє за умов програмно-цільового управління.

3. Принцип функціональної замкненості підрозділів апарату управління – визначення сфери діяльності і компетенції структурних підрозділів з таки розрахунком, щоб коло виконуваних ним робіт завершалося певним результатом, який відповідає певному цільовому призначенню певної функції. Цей принцип потрібно відтворити у ВАТ «Харківгаз», щоб персонал підрозділу краще відчував результати своєї праці і відповідальність за свою діяльність.

4. Принцип оптимального числа ланок означає, що число ланок як структура утворюючих елементів системи управління повинно узгоджуватись із масштабами діяльності апарату управління, чисельністю персоналу, спеціалізацією підприємства та іншими умовами. Таке скорочення зайвих ланок у ВАТ «Харківгаз» повинне позитивно позначатись на результатах діяльності. Ефективним буде в товаристві укрупнення окремних підрозділів апарату управління, наприклад, можна створити єдину планово-фінансову службу, на базі планово-економічного відділу і бухгалтерії.

5. Принцип раціональної норми управління – закріплення за керівником такої кількості підлеглих осіб і структурних підрозділів, за якої забезпечувалася б керованість підприємства при встановленій тривалості робочого дня. У ВАТ «Харківгаз» недотримання раціональної норми управління негативно впливає на результати виробничо-фінансової діяльності. Дотримуючись раціональної норми управління можна уникнути таких факторів, як зниження обґрунтованості рішень, які приймаються без повного врахування потрібної інформації; запізнення у прийнятті управлінських рішень; збільшення тривалості робочого дня керівника і знижується якість його праці.