Організація роботи менеджера туристичного комплексу

•Утилітарна влада - це вплив за допомогою сильних мотивів. Виконавець завдання знає, що якщо він виконає «то», те одержить «це».

•Авторитарна-нормативна влада - законна влада. Виконавець вірить, що має право віддавати розпорядження виконавцям, а його борг - строго їх виконувати.

•Об'єднана влада - влада групи. Норми встановлюються групами, і тому наше поводження повинно вписуватися в норми і культуру організації.

В усіх випадках прояви влади припускається ступінь впливу керівника на підпорядкованого, а це суть процесу керівництва. Такий вплив може здійснюватися по двох каналах: через владу менеджера і за допомогою переконання. Ці два канали впливу різняться тим, що в першому випадку підлеглий відчуває примус до здійснення діяльності в результаті його залежності від начальника, а в другому випадку за підпорядкованим залишається свобода волі, тому що його роботою керують у результаті переконання, а не використання влади.

2.2.Авторитет менеджера

Як уже відзначалося, успіх в управлінській діяльності залежить не стільки від сили влади, скільки від впливу особистого авторитету менеджера. Є такі духовні цінності, без яких не може бути справжнього громадянина, свідомого члена колективу, гарного керівника. До таких цінностей і ставиться авторитет менеджера.

Авторитет - це заслужена довіра, якою користується керівник у підлеглих, керівництва і колег по роботі. Це визнання особистості, оцінку колективом відповідності суб'єктивних якостей менеджера об'єктивним вимогам. Авторитет варто розглядати як систему відношень, цінностей і результатів роботи.

Авторитет керівника, пов'язаний із виконанням основних функцій відповідно до займаної їм посади, повинний підкріплюватися особистим прикладом і високими моральними якостями. У цьому змісті варто розрізняти два джерела авторитету (статусу):

•офіційний авторитет, обумовлений займаною посадою (посадовий статус);

•реальний авторитет - фактичний вплив, реальний довіра і повага (суб'єктивний статус).

Керівник, що користується авторитетом, розташовує до себе людей і позитивно впливає на них.

2.3. Підходи до прийняття рішень

У управлінській практиці до прийняття рішень склалися два основних підходи: індивідуальний і груповий.

У рамках індивідуального підходу найбільшу значимість одержує централізація прийняття рішень. Мається на увазі той факт, що велика частина рішень в організації приймається у вищій ланки керування і, як правило, одним або невеличкою групою менеджерів, тобто при централізованому підході акцент стараються робити на те, щоб рішення приймалися вищою ланкою керування.При груповому підході до ухвалення рішення менеджер будь-якого управлінського рівня залучає службовців. У цьому випадку менеджер вищого рівня керування, відповідальний за прийняття даного рішення, делегує повноваження (передає відповідальність по ухваленню рішення) на найнижчий управлінський рівень. Цей підхід охороняє головних менеджерів від можливості загрузнути в рішенні дрібних щоденних проблем. Головна перевага даного підходу складається в тому, що відповідальність і влада передаються людям із більш низьких рівнів керування. Дозвіл робітником брати участь в ухваленні рішення щиро торкається їхні інтереси, що збільшує ефективність прийнятого рішення.

При розгляді процесів прийняття рішень варто враховувати два моменти: приймати рішення, як правило, порівняно легко, але прийняти гарне рішення важко; ухвалення рішення - це психологічний процес, тому зрозуміло, що засоби, використовувані для цього керівником, варіюються від спонтанних до глибоко логічних. Звідси можна підтверджувати, що процес прийняття рішень має інтуїтивний, заснований на судженнях, і раціональний характер.

Інтуїтивні рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Рішення, засновані на судженнях, - це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом.