Я ЄСТЬ ЛЮДИНА, СИН СВОГО НАРОДУ… БАЖАН МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ

Узбек, таджик, вірмен і білорус,Стоять, як мур, під рідним Сталінградом -

Незламний мур, і дружба, і союз!

І знову ідея - в глибинних роздумах про природу подвигу радянських людей:

Вони змагались, юні і могучні,

На схилах Волги - за дніпрові кручі,

На сталінградських вулицях - за Львів,

Вони, йдучи в нечувані бої,

Б`ючись за всю радянську Батьківщину,

Змагалися за рідну Україну,

За волю й щастя, славу й честь її.

Серед чуттів, що їх мобілізовувала радянська література на розгром гітлерівських загарбників, особливе місце посідало чуття героїчних традицій минулого. Мужні образи наших великих предків запалювали воїнів на нові подвиги. До цих історико-патріотичних творів належала і поема Бажана “Данило Галицький” (1942 рік). Вона, як літопис, кожним своїм гартованим двовіршем була звернута до патріотичної свідомості захисника своєї Вітчизни.

Принцип розглядання явища в широких горизонтах часу, застосовуваний раніше до сучасних тем, тепер діяв у оберненому напрямі, але приносив такий же ідейний і естетичний ефект. У перспективі сторіч, руху історії заново осмислюються розбійницькі акції тевтонського ордену і візвольна, справедлива боротьба князя Данила та його дружинників. Ми бачимо історичну і невмирущу силу руського патріотизму. В останніх словах Данила Галицького - не тільки правда історії, ала й правда нашої близької перемоги:

Від грому битви, - воям мовив князь, -

Німеччина сьогодні затряслась.

Смертельний шлях до неї - шлях на Схід, -

Таким він є і буде сотні літ.

Бо добрі вої родяться в краю,

Що німцям землю не віддасть свою…

Хай світ вчуває в цій гучній ясі,

Що не владичить німцям на Русі.

Вірші “Київських етюдів” загалом більш різногранні емоційно: ішлося про зустріч з Києвом після двох літ розлуки. “Вірю й знаю - більш уже ніколи серце так не битиметься знов, як в той день на вулицях Подолу, звідки в місто рідне я ввійшов”. Трепетний сплав гніву, горя, ніжності й співчуття - у вірші “Ранок”, в якому розповідається про перший день, перші миті оживання замученого ворогом міста. У суворих воєнних рядках Бажана тут чи не вперше забриніло “передчуття великих добрих слів”, але до них ще не так близько, потрібна несхитна воля і воїна, і відбудовника, - і тут знов пізнаємо ту мужню, вольову, дієву доброту, яку все життя сповідує ліричний герой цього поета. Хаос був завжди ненависним для Бажана, тим більше хаос будь-якої розгубленості чи зневіри. “Воля усталює задум, із хаосу форма встає”. Так виходить на руїни його Будівничий - і цей із однойменного вірша стає справді символічним образом нового дня.