Я ЄСТЬ ЛЮДИНА, СИН СВОГО НАРОДУ… БАЖАН МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ

Разом з тим, при всіх еволюційних змінах, в окремі часи Бажан лишався сам собою як виразно окреслена індивідуальність, - його вірш, образ, тембр не сплутаєш ні з чиїми іншими.

Про деякі “константи” цієї творчої індивідуальності і хочеться сказати на закінчення. Не стільки про “художні особливості”, чи “риси індивідуального стилю”, як прийнято говорити, скільки про дещо ширше, місткіше, в чому об`єднуються і прикмети стилю, втілені в образах та сюжетах, і найхарактерніші ознаки самого світовідчування мітця. Якщо “стиль - це людина”, то як багато “людського, ідейно-психологічного, життєвого стоїть, у кінцевому підсумку, за тими чи іншими “художніми особливостями” творів поета.

В українській поезії Микола Бажан - один з майстрів, які принесли з собою смак до предметності, до образу речі і плоті, побачених до того ж не тільки традиційно-возвишенним оком поета, але й діловим оком вченого чи інженера, освідченого фахівця чи організатора.

“Мені здається, - пише один з дослідників Ю. Суровцев, - що ядро поезії Бажана становить проблема: етика і культура. Бажанові властива жага побачити втілення гуманістичного ідеалу в людський діяльності, при чому діяльності такої напруги і такої внутрішньої свободи, коли ця діяльність стає творчістю, художністю, актом свідомого творення культури”.

До цього, конкретизуючи сказане, треба додати, що етика Бажанової поезії - це етика, перед усім, героїчна. Від “Пісні бійця” в першій до “Іскри” в останній за часом книжці через твори поета проходить тема подвигу, надиханого великою ідеєю: від подвигу революційного, трудового до творчого, а зрештою, до подвигу духу. В більшості творів з складними духовними “драмами ідей”, в нього перемагають через найтяжчі іспити часом мужність, ясність, відданість передовому, прогресивному. “Я пізнаю породу зореносців, породу нашу”, - писав він ще в 30-х роках, і питомим знаком цієї “породи” для нього є вміння жити героїчно й натхненно, з усією повнотою любові і ненависті, жити так, щоб “творчістю в безсмертя входити”… Тут - серцевина його концепції людини, розуміння ним наріжних каменів гуманізму, і цим визначається, зрештою, пафос його поезії - то суровий, то піднесено-урочистий, то зосереджено-роздумливий, але завжди щирий, ясний, певний у своїх головних засновках і висновках.

“Життя Бажана - як брила, вмурована у незворушний мур дивного й різноманітного двадцятого століття, - без неї я не можу собі уявити цілого”, - писав Віталій Коротич.

В епоху нечуваних штормів,

ніщивних циклонів і струсів,

Боїв неймовірно затятих,

високих триумфів і свят

Ти вистояв так, як і треба,

як вистоять воїн і мусив,

Як в смертній атаці повинен

поводитись справжній солдат.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Є. Адельгейм. Микола Бажан. К., “Дніпро”, 1965.

2. Ю. Суворовцев. Поэзия Миколы Бажана. М. “Советский писатель”, 1970.

3. Н.В. Костенко. Поетика Миколи Бажана (1923-1940рр.). Видавництво Київського універсітету, 1971.