Харчова промисловість України

Важливий напрямок підвищеіййя ефективності інвестицій є удосконалення органйіацйних форм будівництва, збільшення рівня концентрації виробництво у будіндустрії. Удосканалення структури будівництва передбачає поєднання проетування і будівельні роботи в один технологічний ланцюжок який дасть змогу в коротші строки вводити в дію виробничі потужності й об'єкти.

При визначенні напрямків йвестйційної політики слід враховувати такий фактор підвищення ефективності капіталовкладень, як збійьшемня частки витрат на устаткування, тобто на активну частину основних фондів. Тож в інвестиційній політиці харчової про¬мисловості пріоритетом має бути технічне оснащення діючих підприємств.

Особлива увага сьогодні — вмілому використанню капіта¬лу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, створен¬ні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізу¬вати діючі підприємства потріб¬но. Але робити це широкомас¬штабне доцільно лише тоді, ко¬ли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фон¬дів нагромадження і споживан¬ня, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні про¬екти. Альтернативи тут не існує. Які ж джерела фінансування можна залучити для технічно¬го переоснащення галузі?Передусім прибуток, що за¬лишається на підприємствах, спрямовується на реконструк¬цію і технічне переоснащення виробництва. Потім — аморти¬заційні відрахування. Адже під¬вищення інвестиційної актив¬ності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансово¬го джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прис¬кореній амортизації — головно¬му напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів. Одне джерело фінансування — кошти від приватизації під¬приємств галузі хлібопродук¬тів, які можна спрямувати на технічне й технологічне онов¬лення виробництва. І, нареш¬ті, доцільно залучити гроші ко¬мерційних банків, а також на¬селення та приватизаційні сер¬тифікати. Це підвищить приваб¬ливість підприємств галузі для потенційних інвесторів.

3.1.

Аналіз попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо¬живачі розширюватимуть купівлю про¬дуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності попиту на картоплю, ка¬пусту, столові буряки тощо становить 0,3—0,35). Тому виробництво цих про¬дуктів має більші шанси на розширен¬ня. А тваринництво, садівництво, ви¬ноградарство, навпаки, чекають застій і скорочення.

Щоб подолати негативні тенденції у розвитку ринку продовольства, необ¬хідно, насамперед, посилити державне регулювання ринкових відносин, підви¬щити ефективність використання ре¬сурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може здійс¬нювати регулювання ринку через ціно¬ву і кредитно-податкову політику, а та¬кож через створення відповідних умов для зміцнення матеріально-технічної бази господарств, удосконалюючи по¬даткову систему і систему інших ас¬пектів регулювання ринку, з тим щоб посилити стимули до інвестицій і роз¬витку НТП.

Цінова політика держави тільки тоді зуде ефективною, коли ціни на сільсь¬когосподарську продукцію забезпе¬чать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток на вкладений капітал буде не нижчим, ніж за інших можливих напрямків його використання.

Поліпшити економічне становище господарств могло б впровадження такого заходу, як відшкодування з бюджету суми ПДВ, виплаченої поста¬чальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва і нематеріальні активи.

У період переходу до ринкової еко¬номіки, поряд із розвитком нових, кон¬курентоспроможних джерел поставок засобів виробництва, а також нових каналів збуту, зберігання, переробки і розподілу продукції, необхідно поліп¬шити державні поставки та відновити держзамовлення на всі види сільсько¬господарської продукції, розширити ін¬тервенційні заготівлі.

Доцільно практикувати укладання ф'ючерських контрактів, пільгове кре¬дитування сільськогосподарських під¬приємств, забезпечення зустрічного продажу необхідних їм ресурсів за пільговими цінами.

Слід розширити захист вітчизняних товаровиробників, зокрема:

збільшити митний податок на імпорт продуктів: