Харчова промисловість України
Не сприяє нарощуванню виробництва невизначенність діючої системи фінансового регулювання взаеморозрахунків підприємств харчової промисловості з виробниками сировини, енергоносіїв, інших матеріально-технічних засобів і сферою реалізації. Розширення дебіторсько-кредиторської заборованності призводить до зростання кількості їх підприємств.
Нестача коштів для формування фондів соціального розвитку підприємтсв не дає можливості проводити роботи конструкції і технічного переозброєня обладнання. Розрахунки показують, шо якби в харчовій промисловості податок на додану вартість був на рівні 10%, то балансовий прибуток у 1996 р. підвищився б за того ж обсягу випус¬ку продукції майже в 2 рази.
Настав час докорінно переглянути всю податкову систему, знизити ставки та змен¬шити кількість податків. Це дасть змогу відно¬вити роботу промисловості, а підприємствам збільшити обсяги оборотних засобів і прибут¬ку, який потрібний для виробничого й соціаль¬ного розвитку.За останні п'ять років змінилася ситуація на ринку продовольства України — різко скоротилися дійсний попит і пропонування. При цьо¬му темпи зниження попиту значно перевищили зменшення пропону¬вання. По багатьох продуктах ринок з дефіцитного став перенасиче¬ним. У нашій країні зникли черги покупців, але виникли певні трудно¬щі з продажем продуктів. Хоча збільшилася реалізація їх на колгосп¬них ринках, безпосередньо населенню в рахунок оплати праці, шляхом бартерних угод, проте значна кількість вирощеної сільсько¬господарської продукції ще не знаходить збуту, тому згодовується ху¬добі або псується, а сільськогосподарські підприємства зазнають збитків. Тільки в торговельних організаціях втрати овочів, наприклад, становлять щороку 11—13%. Водночас високими темпами зростає імпорт продуктів. Це позбавляє наших селян засобів до існування.
Спад попиту на продукти спричине¬ний, перш за все, зниженням реальних доходів населення, а також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю експортних можливостей сільськогосподарської продукції. Зниження реальних доходів населення зумовлене політичними, економічними й соціальними чинника¬ми, зокрема високими податками на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спадом вироб¬ництва, збільшенням непрацюючих людей, низьким рівнем заробітної пла¬ти, який нині не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили. Крім того, нині на підприємствах і в ор¬ганізаціях затримують виплату заро¬бітної плати на 5—6 і більше місяців. Виплачують її без відповідної індексації втрат, спричинених інфляцією. Масово практикуються безоплатні відпустки за ініціативою адміністрації. Тому біль¬шість працівників позбавлена мож¬ливості жити на результати своєї праці. Різке здешевлення робочої сили — ос¬новний чинник диспропорції між попи¬том та пропонуванням на ринку про¬дуктів харчування. Самі тільки затрим¬ки з виплатою заробітної плати знижу¬ють, за нашими розрахунками, купі¬вельну спроможність населення на 25—ЗО відсотків.
Пропонування продуктів зменши¬лося через скорочення вітчизняного виробництва та недоліки в системі маркетингу — малу зацікавленість пра¬цівників у ефективному використанні ресурсів та поліпшенні стану реалізації продуктів харчування, дуже слабку ма¬теріально-технічну базу переробних підприємств і торговельних організа¬цій, недостатньо розвинену інфраст¬руктуру ринку, споживчу кооперацію, яка майже припинила роботу. У 1995 році обсяг виробництва сільськогоспо¬дарської продукції в усіх категоріях господарств України скоротився (по¬рівно з 1990 р.) на 34,9%. Скорочено виробництво майже всіх видів сільсь¬когосподарської продукції, у тому числі зерна — на 33,5%, цукрових буряків — на 33,0%, картоплі — на 12%, овочів — на 1 1,9%, молока — на 29,8%, яєць — на 42,3% і м'яса — на 47,7% .
Вирбництво сільскогосподарської продукції в усіх катугоріях господарств, млн т
Головною причиною зменшення об¬сягів виробництва є підвищення вар¬тості ресурсів і кредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішнього ринку для кон¬куренції з іноземними товаровиробни¬ками. До спаду виробництва призвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання, ослаб¬лення виконавчої і технологічної дис¬ципліни, зменшення стимулів і можли¬востей щодо інвестування і приско¬рення науково-технічного прогресу. Майже припинено оновлення машин¬но-тракторного парку господарств, не забезпечується навіть просте відтво¬рення виробництва, відсутнє нагро мадження капіталу: більше того, вста¬новилася чітка тенденція зменшення поголів'я худоби і птиці (6—10% щоро¬ку), скорочення багаторічних насад¬жень, тобто господарства існують пе¬реважно за рахунок "проїдання" запа¬сів і штучного зниження справжньої вартості робочої сили.
На внутрішньому ринку продовольс¬тва України триває зростання цін. Проте темпи підвищення їх на окремі продукти істотно відрізняються: зокрема, за пері¬од з серпня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчими вони були на олію, яблука, цибулю, цукор і картоплю, а найвищими — на хліб і хлібопродукти, молоко, конди¬терські вироби і м'ясопродукти. Якщо за вказаний період ціни в державній і коо¬перативній торгівлі підвищилися на олію на 6,8%, яблука — на 9,3, цибулю — на 12,7, цукор — на 16,7, картоплю — на 17,3%, то на хліб і хлібопродукти — на 44—103%, молоко і молокопродукти — на 65—96%, кондитерські вироби на 70—80, м'ясо і м'ясопродукти — на 59—72 і рибу — на 38—54%. На міських ринках підвищення цін на продукти хар¬чування відбувається повільнішими темпами, ніж у державній і кооператив¬ній торгівлі. В цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вказаний період на 44,7%, а на непродовольчі то¬вари — на 87,6%.