Харчова промисловість України

У розв'язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова промисловість, яка е заключним ланцюгом у виробництві про¬довольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потре¬би населення у високоякісних продуктах хар¬чування в широкому асортименті. Її підп¬риємства здатні переробити понад 50 млн т цукрових буряків, 2,6 — насіння олійних куль¬тур, 2,5 — овочів і фруктів, 18 — молока, 4 млн т — худоби та птиці.

Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промис¬ловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшо¬му розвитку та вдосконаленні. По відношен¬ню до 1990 р. індекс спаду виробництва про¬дукції харчової промисл'овості в 1996 р. (у порівнянних цінах) становив 50% за серед¬ньорічного спаду 14%. Виробництво м'яса першої категорії знизилося в 3,7 раза, ковбас¬них виробів — у 4,2, товарного масла — у 2,7, сирів жирних —у 3,1, продукції із незбираного молока — у 7, цукру-піску — у 2,1, олії — у 2,4, кондитерських виробів — у 3,9 раза. Слід зазначити, що в минулий період (1986— 1990 рр.) розвиток харчової промисловості характеризувався відносно високим рівнем зростання (118%). Цього було досягнуто пе¬реважно завдяки м'ясо-молочній галузі, яка виробляє найбільш цінні у фізіологічному від¬ношенні продукти харчування.

Основною причиною спаду стало в ос¬танні роки скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Так, поголі¬в'я великої рогатої худоби в 1996 р. проти 1990 р. зменшилося в 1,6 раза, свиней — в 1,7, овець і кіз—у 2,7 раза. Це стало факто¬ром зниження обсягів продажу худоби та пти¬ці всіма категоріями господарств заготівель¬ним організаціям у 5,3, а молока — у 4,5 раза.

Останніми роками здійснення заходів що¬до дальшого реформування економіки при¬звело до деякого уповільнення темпів спаду виробництва продукції сільського господар¬ства.

На 1 січня 1997 р. в усіх категоріях гос¬подарств налічувалося 15,3 млн голів вели¬кої рогатої худоби, або на 13% менше, ніж на 1 січня 1996 р., свиней —на 11,2 млн голів (або на 15%), овець і кіз—на 3 млн голів (або на 26%), птиці всіх видів — на 130,6 млн голів (або на 13% менше). Господарствами всіх категорій у 1996 р. одержано 2,1 млн т м'яса в забійній масі, що на 8% менше, ніж у 1995 р., 15,8 млн т молока, або на 8,4% менше. Знач¬ний спад кількості худоби й виробництва про¬дукції тваринництва допустили господарства громадського сектора, в яких поголів'я вели¬кої рогатої худоби скоротилося на 15,6%, сви¬ней — на 22,6, овець і кіз — на 36, птиці всіх видів — на 36,7%. На той час у господарствах приватного сектора м'яса й молока одержа¬но відповідно на 3,4 та 4,2% більше. Низькою залишається продуктивність тварин.Негативна тенденція скорочення вироб¬ництва продукції сільського господарства в громадському секторі впливає на роботу під¬приємств харчової промисловості. Заготівель¬ним і переробним підприємствам продано 0,9 млн т живої маси худоби і птиці, що на 23% менше, ніж у 1995 р., 4 млн т молока й молочних продуктів, або на 34% менше. У той же час збільшились обсяги реалізації тварин¬ницької продукції по інших каналах. Через власні торговельні підприємства продано 29% загальної кількості худоби та птиці, 16% мо¬лока й молочних продуктів. За бартерними угодами реалізовано 13% загального числа худоби та птиці, експортовано близько 1 млн т насіння соняшнику.

Значно збільшилися ціни на продукцію сільського господарства, що впливає на зро¬стання відпускних цін продуктів харчування. За 1996 р. ціни на продукцію рослинництва підвищилися в 1,7, а тваринництва —в 1,5 раза.

Слід зазначити, що криза призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхід¬ніших у фізіологічному відношенні продуктів харчування — м'яса, молока та продуктів їх переробки. Кількість білків у харчовому раці¬оні населення зменшилася в середньому май¬же на 20% проти мінімальної фізіологічної норми. Порівняно з 1990 р. споживання м'я¬са і м'ясопродуктів, включаючи сало й субпро¬дукти, знизилося з 68 до 36 кг, молока й мо-локопродуктів у перерахунку на молоко — із 373 до 230, овочів —із 102 до 86, фруктів і ягід — із 47 до 37 кг. Одночасно збільшила¬ся питома вага продуктів вуглеводної групи, яка для сімей із низьким рівнем доходів пе¬ревищує 70%. Зменшилося також споживанння

продуктів—із 141 до 121, картоплі 131 до 126 кг. Отже, продовжується спад структури харчування найширших верств населення.

В зарубіжних країнах показник споживання на душу населення значно вищий. Якщо враховувати сало, жир, субпродукти відношення вживання м'яса в США становить 1:3, а на хліб і картоплю припадає 46% денного раціону, на м'ясо в - США — відповідно 20 і 25%. Різна економічна доступність його купівлі. Щоб 1 кг м'яса, українському громадянину потрібно працювати в 10—12 разів аніж американцю.

Зниження рівня виробництва продовольчої продукції і її споживання призвела на це й недосконала податкова система, кількість податків, які визначають нарахування значущості продукції для господарства і споживачів, і великі так звані торгові накрутки викликали підвищення цін, підірвали розвиток продольчої бази, штучно знизили попит на кількість продуктів. Харчова промисловість зминилася у складному становищі. В більшості країн із розвинутою економікою на продовольчі продукти першої необхідності ставки податку на додану вартість значно зменшені або відсутні. Наприклад, у виробника товарів і послуг першої необхідності і продовольства, ліків використовується ставка податку - 5,5%, далі в міру підвищення 7, 18,6 і 33,3% (предмети розкоші). Ставки запроваджують нижчі або вищі 'у в'язку із цим Комісія країн членів Європейської Економічної Співдружності запропонувала увести систему із двох ставок — стандартної (14—20%) і зниженої (4—8%). В Україні також доцільно увести диференційований податок на додану вартість. При цьому ставки його в харчовій промисловості повинні бути знижені. Це — один із факторів державної підтримки переробної промисловості. Скорочення реалізації продукції впливає також втрата зовнішніх і внутрішніх ринків