Харчова промисловість України

Державна допомога вітчизняним товаро¬виробникам повинна мати й непрямий харак¬тер — це прийняття законодавчих актів щодо розвитку конкуренції та захисту товаровироб¬ників і споживачів, забезпечення ринковою І статистичною інформацією, встановлення і контроль за дотриманням стандартів якості, митний протекціонізм тощо.

Головним резервом насичення внутріш¬нього ринку продуктами й розширення їх екс¬порту є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потен¬ціалу України завдяки впровадженню інтен¬сивних ресурсозберігаючих технологій, по¬глибленню спеціалізації виробництва, удоско¬наленню розміщення культур, поліпшенню структури посівних площ, розширенню пере¬робки і зберігання продукції в місцях її виро¬щування, а також у результаті перебудови структури виробництва на ресурсоекономний, особливо енергоекономний тип відтворення.Розвиток ринку продовольства залежить не тільки від підвищення ефективності сіль¬ськогосподарського виробництва та вдоскона¬лення системи маркетингу, а й ще більшою мірою від добробуту і багатства самих праців¬ників села. Чим біднішими вони стають, тим менше вони виробляють продукції, а це, у свою чергу, посилює бідність, призводить до того, що населення постачається переважно не за рахунок місцевого виробництва, а зов¬нішнього ринку. Особливо велике зубожіння селян спостерігається після «лібералізації» цін за умов функціонування в країні нерегу¬льованого ринку. Основні причини погіршен¬ня життя народу України — це високі подат¬ки на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спад виробництва, збільшення непрацюючих людей, самоухи¬лення держави від регулювання ринку, пере¬ливання державного капіталу України у при¬ватний капітал зарубіжних країн, низький рі¬вень заробітної плати, який нині не забез¬печує навіть простого відтворення робочої сили, несвоєчасна виплата заробітної плати та відпустки без оплати. Існуючі затримки з виплатою заробітної плати, за нашими підра¬хунками, знижують купівельну здатність насе¬лення на 25—30%. Ще більшими темпами відбувається процес зубожіння міського насе¬лення. Останнє змушує його в боротьбі за виживання тимчасово займатися вирощува-ням картоплі та овочів на невеликих ділянках (громадські городи), розміщених на значній відстані від міста. Це виробництво грунтуєть¬ся переважно на ручній праці і ведеться у більшості випадків із порушенням агротехні¬чних вимог, а тому неефективне, продукція неконкурентоздатна. Така організація вироб¬ництва цих продуктів спричиняє марнотрат¬ство земельних і трудових ресурсів.

Таким чином, стратегія формування рин¬ку продовольства повинна грунтуватися на врахуванні купівельної здатності населення, на можливостях зміцнення вітчизняного сіль¬ськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу, всебічне стимулювання експорту та обмеження імпорту продуктів, розширення державного регулювання ринко¬вих відносин.

2.4. Екологічні проблеми

Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ця проблема має дві сторони:

-по-перше підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічну ситуацію, тому що вони знаходяться, як праило, та мають низькі ступені захисту, перероробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості тепла для переробки);

- та з другого боку від харчової промисловості чекають високоякісних екологічночистих продуктів, для виготовлення яких потрібна екологічночиста сировина – що є великою проблемою для вітчизняного сільскогосподарського виробництва.

Тож виходить, що по-перше підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у почві.

Тому необхідне створення досконалої досконалих систм екологічного захисту є не тільки екологічною, але й економічною необхідністю тому що без створення надійних систем екологічних систем захисту виробництва продуктів харчової промисловості неможливе вирощування екологічно чистої сировини для виробництва продуктівхарчової промисловості. Ми маємо замкнуте коло, вирватися з якого можливе лише через створення надійних екологіних систем захуисту від шкідливих викидів у повітря та очищення стічних вод.

2.5.

Питання інвестування належать до одних з найважливіших, від яких залежить функціону¬вання й розвиток харчової промисловості в умовах ринкової економіки. Завдяки інвестиціям розширюються й удосконалюються виробничі потужності та основні фонди, забезпечуються необхідні пропор¬ції. Інвестиції у виробничу сферу мають забезпечити підвищення технічного рівня й поліпшення розміщен¬ня діючих виробництв, а також необхідний приріст по¬тужностей.