Харчова промисловість України

Інвестиційні рішення приймають з питань оп-тимізації структури активів, визначення потреби в їх заміні чи ліквідації; розробки методів і засобів ре¬алізації інвестиційної політики; визначення потреби в фінансових коштах; розробки й затвердження інвести¬ційних проектів; управління пакетом цінних паперів. Вони можуть бути короткотерміновими й довготер¬міновими. Перші спрямовані на визначення структури капіталу на поточний період, їх прийняття потребує знання нинішніх тенденцій розвитку ринку. Довго¬термінові рішення мають забезпечити успішне фун¬кціонування виробництва в майбутньому. Вони потре¬бують використання сучасних методів аналізу для ви¬бору оптимальних напрямків і шляхів розвитку виробництва на перспективу з урахуванням об'єктивних законокономірностей

По винні передбачати розробку й реалізацію політики оп¬тимального поєднання використання власних і пози¬чених коштів для забезпечення оптимального функ¬ціонування виробництва; залучення капіталу на най-вигідніших умовах; дивідендну політику тощо.Фінансування й державне кредитування капіталь¬ного будівництва в харчовій промисловості регла¬ментують Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про банки і банківську діяльність", а та¬кож інші законодавчі й нормативно-правові акти країни, зокрема Положення про фінансування та дер¬жавне кредитування капітального будівництва в країні, затверджене Міністерством економіки, Мініс¬терством фінансів, Державним комітетом у справах містобудування та архітектури. Це Положення обов'язкове для підприємств і організацій усіх форм власності при фінансуванні та кредитуванні за раху¬нок державних і змішаних капітальних вкладень ново¬го будівництва, розширення, реконструкції, технічно¬го переоснащення діючих підприємств, проектних робіт, консервації (розконсервації) об'єктів, а також при придбанні обладнання, що не потребує монтажу й не входить до кошторису будов. При будівництві, яке здійснюється за рахунок недержавних капіталь¬них вкладень, зазначене Положення має рекомен¬даційний характер.

Практика свідчить: найбільш ефективні на¬прямки капіталовкладень у харчовій промисло¬вості — реконструкція й технічне переоснащен¬ня виробництва. Це дає змогу в коротші строки, з меншими затратами, ніж при новому будівництві, оновлювати матеріально-технічну базу, освоювати нові потужності.

Технічне переоснащення діючих підприємств пе¬редбачає встановлення нових машин і устаткування на діючих площах, впровадження автоматизованих систем управління і контролю, сучасних методів уп¬равління виробництвом, модернізацію і технічне пе¬реоснащення природоохоронних об'єктів, опалю¬вальних і вентиляційних систем, підключення до цен¬тралізованих джерел тепло- й електропостачання. Його слід здійснювати за проектами й кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляють на основі єдиного техніко-економічного обгрунтування і згідно з планом підвищення техніко-економічного рівня галузі.

Щодо розширення діючих підприємств, то воно передбачає будівництво нових і збільшення потуж¬ностей діючих об'єктів на існуючих або прилеглих до них територіях. Реконструкція діючих підприємств зу¬мовлює перебудову, пов'язану з удосконаленням ви¬робництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі науково-технічного прогресу. Ре¬конструкція потребує ком¬плексного проекту, який передбачає розширення виробничих потужностей, поліпшення якості та асор¬тименту продукції (в ос¬новному без збільшення чисельності працюючих), поліпшення умов праці та охорони навколишнього середовища.

При реконструкції мо¬жливі перебудова окре¬мих споруд основного й допоміжного призначен¬ня, будівництво нових і розширення існуючих об'єктів з метою ліквідації диспропорцій у техно¬логічних ланцюгах. Слід також передбачити впро¬вадження мало- й без¬відхідних технологій та гнучких виробництв; ско¬рочення робочих місць;

підвищення продуктив¬ності праці; зниження матеріаломісткості вироб¬ництва й собівартості продукції; зростання фон¬довіддачі та інших техніко-економічних показників діючого підприємства.

Нове будівництво слід розпочинати лише за умо¬ви, якщо реконструкція, технічне переоснащення та розширення діючих підприємств не можуть забезпе¬чити необхідного приросту виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, підвищення ефектив¬ності виробництва.

Останнім часом в Україні значно зменшилися обсяги капіталовкладень і будівельно-монтаж¬них робіт на підприємствах усіх форм власності

Отже, загальні капіталовкладення в економіку Ук¬раїни в 1996 порівняно з 1990 роком становили 22,7 відсотка, в тому числі в промисловість — 26,4, в сільське господарство — лише 8 відсотків.

Таким чином, капіталовкладення в харчосмакову промисловість зменшилися на 57,3 відсотка, в м'яс¬ну і молочну — на 68,7, у рибну — на 94 відсотки.