Стиль i стиалiзацiя

оригінальну творчість і епігонство так само не можна,

не з’ясувавши питання свідомої чи мимовільної

стилізації тексту в дусі “зразкового” автора.

Прийнятне визначення стилізації дає “Поэтический

словарь” О. Квятковського. Воно не забарвлене

негативною експресією і точніше передає суть явища:

“Стилізація… - літературний прийом, відтворення

особливостей стилю іншої епохи, літературної течії,

письменницької манери певного автора…”. (6) Але для

потреб дослідження стилізації в художньому перекладі

ця дефініція надто широка. Річ у тім, що перекладач

повинен не лише зберегти зміст оригінального твору, а

й відтворити його стиль, в якому відбились і епоха, і

літературна течія, і індивідуальна манера автора. В

такому розумінні поняття стилізації зливається з

поняттям стилістики художнього перекладу. Тому

доцільно сформулювати вужче визначення, яке

стосувалося б саме стилізації в перекладі.

Стилістика художнього перекладу охоплює широке коло

явищ, серед яких виділяються своїм значенням два:

збереження в перекладі стилю оригіналу і стилізація

тексту перекладу. Це різні явища, хоча вони й можуть

іноді наближатися одне до одного.

Збереження в перекладі стилю оригіналу полягає у

вживанні в тексті перекладу стилістичних відповідників