Стиль i стиалiзацiя

філософьскі статті наших публіцистів та вчених. Що ж

дивного, що нею розмовляє в мене якась міщанка… В неї

принаймні мова веселіша, смішна… Засвоїти літераторові

обивательську мову і його живе мовлення важче, ніж

книжну. Ось чому в нас мало митців стилю, тобто тих,

хто володіє живим, а не літературним мовленням». (5)

Такі міркування письменника зобов’язують перекладача

до особливо пильного студіювання й відтворення стилю

Лєскова.

Значні об’єктивні труднощі навіть для дуже

досвідченого перекладача становлять слова, вжиті не в

своєму прямому, словниковому, а в трохи “зміщеному”

значені. При цьому в тексті відбувається інтерференція

словникового і контекстуального значень, з якої

виникає художній ефект.

Існує ще й проблема стилізації в художньому перекладі.

Ця проблема порівняно мало досліджена в сучасній

філології. Вона вужча від інших магістральних

стилістичних проблем, але й недооцінювати її не можна.

Без аналізу засобів стилізації авторьского викладу під

невимушену розповідь людини з народу немислиме глибоке

вивчення мови творів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка та

Марка Вовчка. Розуміння суті такого літературного

жанру, як пародія, неможливе без заглиблення в

“техніку” стилізації. Переконливо розмежувати