Стиль i стиалiзацiя

При художньому перекладі перекладач іноді стикається з

майже непереборними труднощами. Бувають і блискучі

перемоги й гіркі поразки. Шлях майстра перекладу дуже

важкий. Існують різні способи перекладу і навіть

виникають суперечки з цього приводу. Але насамперед

художній переклад – явище естетичне: він має впливати

на розум і почуття читача так само, як і оригінал. А

праця перекладача - це праця над словом. Ті образи й

ідеї, які автор втілив у творі своєю мовою, перекладач

повинен перенести на грунт рідної культури за

допомогою засобів іншої мови, шукаючи в ній найточніші

відтінки значень.

У художньому перекладі якнайточніше відображення

змісту оригіналу має органічно поєднуватися з

якнайглибшим відтворенням його стилю. Коли перекладач

не зважає на стиль першотвору, він неодмінно

залишається байдужим і до власного викладу. В такому

разі читач одержує, по суті, не переклад іншомовного

художнього твору, а більш-менш сумлінний його переказ,

інформацію про нього. У ХІХ ст. в Росії набули певного

поширення прозові перекази поетичних творів. Прозою

переказували і “Божественну комедію” Данте, і “Дон –

Жуана” Байрона. При великій неспівмірності талантів

автора оригіналу і перекладача добротний переказ

змісту може дати суспільству навіть більше користі,