Стиль i стиалiзацiя

крихту не більше, і якої ніхто в світі не переконає,

ніби може бути й не так». (3) Це – Діккенс. Він

характеризує негативного персонажа, тупого, обмеженого

вчителя, що калічить дитячі душі своїм культом цифр і

фактів, своєю ворожістю до уяви й поезії, - і сама

манера викладу його думок говорить про Товкмача не

менше, ніж промовисте прізвище. Перекладач «Тяжких

часів» Ю. Лісняк вловив характер стилю Діккенса й

зумів перелити його у форми української мови.

«Ніхто з місця не рушив, поки їдла перед собою не

скрушив. Слава богові на небі, що дав для нашої

потреби хоч невеликий шлунок, та в нього, як у добрий

клунок, як у бочку без дна, ми бгаємо гори їжі й море

вина». (4) Це – Ромен Роллан, це життєрадісна оповідь

його безсмертного Бруньйона, це його стиль, не

мислимий без численних римованих прислів’їв та

приказок – то народних, а то тільки схожих на народні.

Усю цю мовну щедрість оригіналу ми відчуваємо завдяки

винятково уважному до його стилю перекладу С.

Сакидона.

Відображення загальних прикмет авторського стилю не

становить істотних труднощів для майстрів українського

художнього перекладу. Але пильніше придивляючись до

оригіналів і перекладів, ми можемо побачити, що деякі

специфічні стильові риси першотвору не завжди