ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Основним завданням формування стабільних виробничих колективів є попередження плинності кадрів, оптимізація внутрішньої мобільності кадрів, зміцнення виконавської і трудової дисципліни, створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

Колектив – це цілісний організм, від структури якого залежить поведінка кожного працівника.

Ефективність роботи колективу визначається якістю і обсягом взаємовпливу, взаємовідносин членів колективу і служби інформації. На роботу колективу впливають такі фактори:

-чітка, одна для всіх мета, що об’єднує людей для вирішення поставлених завдань;

-мотивація членів групи, їх взаємовідносин;

-структура влади в колективі, вплив на авторитет членів групи і підгруп;

-чітко виражена групова незалежність;

-якість комунікації і жорстка відповідальність за результати;

-свобода діяльності як умова успішної роботи.Організаційна атмосфера і методи управління повинні сприяти пріоритетності груп, а керівники повинні сприймати своїх підлеглих як групу і підтримувати спілкування з ними як з групою, та добре знати стадії розвитку групи і зробити все можливе для її створення.

Основними передумовами підвищення ефективності використання персоналу є:

-ефективне використання інтелектуальних, організаторських, творчих здібностей працівників на основі покращення змісту праці, її гуманізації, виключення монотонності та беззмістовності праці;

-забезпечення безпеки та надійності виробничих процесів;

-забезпечення нормальних умов праці, раціональних режимів праці та відпочинку;

-визначення потенціалу працівника, чітке встановлення його характеристик, які безпосередньо або опосередковано впливають на ефективність праці.

Основні характеристики трудового потенціалу працівника:

-вік, здоров’я – фізичний і психічний стан, режим, якість харчування, вживання алкоголю, паління;

-особисті характеристики – тип, темперамент, риси характеру;

-підготовка – загальноосвітня, професійна, економічна здатність до професійного росту, безпосереднього навчання;

-ставлення до праці – творча дисципліна, відповідальність, ініціативність;

-досвід – навики до праці, стаж роботи;

-сімейний стан – сімейний, одинокий, наявність дітей, матеріальний стан.

Оцінка реального працівника, його трудового потенціалу дозволяє диференційовано підходити до включення його в систему зайнятості, розміщення в певних підрозділах.