“Роль власності у соціально-економічних процесах”

Утворювані форми власності реалізують себе не в чистому вигляді. Кожна з них неодмінно несе в собі риси нового й старого у процесі економі-чного розвитку.

Кожна форма власності за своєю природою історична. Вона життє-здатна лише у визначених межах. Коли дія факторів, які зумовили її виник-нення, припиняється, вона має бути замінена на іншу, прогресивнішу форму. Будь-яка консервація форм власності неодмінно призводить до застійних явищ, затримання розвитку продуктивних сил. Це стосується всіх без винят-ку форм власності, у тому числі приватної.

Слід звернути увагу на часто декларований принцип рівності форм власності в ринкових умовах. Про економічну рівність форм власності гово-рити не можна. Вони характеризуються різними кількісними і якісними па-раметрами, сферами функціонування, цільовою спрямованістю. Йдеться про законодавчу рівність форм власності, що означає діяльність суб’єктів в одна-ковій системі прав, обов’язків і відповідальності. Однак на практиці цей принцип також не завжди реалізується. Наприклад, держава системою пільг сприяє розвитку форм малого бізнесу. І обмежує за певних умов діяльність монополістичної власності.

Власність в дії – це процес її реалізації в економічній і соціальній сфе-рах, життєдіяльності суспільства в цілому.

На рис. 1 приведені основні типи, форми та види власності в економі-чній системі.

Рис. 1

ТипСуспільнаПриватнаЗмішана

Фо-рмаДержавнаКолективнаІндивідуаль-но-трудоваЗ найманою працею

ВидЗагальнодержавнаМуніципальна (комунальна)КооперативнаАкціонернаПартнерськаВласність громадських організаційВласність релігійних і культових організаційОдноособоваСімейнаІндивідуальна з застосуванням найманої силиМонополістичнаКорпоративнаДержавно-колективнаДержавно-приватнаПриватно-колективнаСпільна з залученням іноземного капіталу

Форми власності являють собою різні комбінації ознак. Дамо ознаки деяких форм власності.

1. Індивідуальна власність. Ця форма концентрує в одному суб'єкті всі перераховані ознаки: праця, управління, розпорядження доходом і май-ном. У сучасній економіці сюди можуть бути прилічені ті, кого прийняте на-зивати некорпорируваними власниками. В Україні до цієї форми можуть бу-ти віднесені: селяни, що ведуть своє відособлене господарство; окремі торго-вці (включаючи "човників"); лікарі, що практикують приватно, адвокати і всі ті, у кому зосереджені праця, управління, розпорядження доходом і майном.

Як показує світовий досвід, чільне місце займає приватна власність.

2. Приватна власність. Приватна власність реалізується через най-більш повну взаємопов’язану систему економічних прав, визначених відоми-ми західними економістами (Р. Коузом, А. Алчіаном та ін.) на початку 60-х років нашого століття:

право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами;

право користування, тобто право застосування корисних влас-тивостей благ для себе;

право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забез-печувати використання благ;

право на доход, тобто право володіння результатами від вико-ристання благ;

паро суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;