“Роль власності у соціально-економічних процесах”
Отже, акціонерна власність має наступні основні особливості. По-перше, по складу учасників (власників) вона є змішаною і комбінований од-ночасно. Її учасниками можуть бути самі різні юридичні особи (включаючи державу й іноземних учасників). По-друге, акціонерні товариства створюють ефект мультиплікативного розпорядження чужим майном і чужими актива-ми, причому на добровільній основі. Власники контрольного пакета акцій розпоряджаються реальним майном учасників товариства, що не володіють контрольним пакетом. По-третє, акціонерна власність породжує ознаки пере-хідної форми. По своєму змісту вона сполучає риси приватної і суспільної власності.8. Змішані форми. Сучасна економіка характеризується динамізмом, різноманіттям змін економічних відносин, форм і інститутів. Стосовно до власності відбувається дифузія різних форм і відносин власності, у результаті чого ускладнюється внутрішній зміст окремих форм. Усередині окремих форм з'єднуються риси різних форм власності. Наприклад, усередині держа-вних підприємств можуть утворитися структури приватнопідприємницького і кооперативного характеру, і в рамках державних підприємств утворяться ри-си різних форм власності. У перехідній економіці України цей процес торк-нувся всіх сфер. Наприклад, різні медичні центри в державних медичних установах функціонують на приватних чи кооперативних початках. Аналогі-чні структури маються й у державних вищих навчальних закладах. Чи, на-приклад, колгоспи і радгоспи перетворені в акціонерні товариства, але про-довжують функціонувати на кооперативних початках, знову об'єднавши ви-ділені працівникам паї.
Особливим напрямком утворення змішаних форм власності є соціалі-зація окремих форм: участь працівників у управлінні виробництвом і розпо-ділом доходу; участь державних і приватних підприємств у забезпеченні працівників житлом, медичним обслуговуванням змінює соціальну сферу рі-зних форм власності.
Не слід ототожнювати змішані форми власності зі змішаною економі-кою. Форма власності — це характеристика складної внутрішньої структури окремої форми власності. Тут у рамках окремої форми сполучаються різні типи головних правомочностей по праці, управлінню, доходу.
3.2. Економічна теорія прав власності.
У сучасній економічній теорії одержав розвиток цілий напрямок еко-номічного аналізу, іменований неоінституціоналізмом.. Одною з найбільш відомих теорій цього напрямку є економічна теорія прав власності.
У витоків теорії прав власності стояли два відомих американських еко-номісти – Р. Коуз, лауреат нобелівської премії 1991 р., почесний професор Чикагського університету, і А. Алчіан, професор Лос-анжелеського універси-тету. Надалі в розробці і використанні цієї теорії брали активну участь Й. Ба-рцель, Г. Демєєц, Д. Норт, Р. Понзер і ін.
Своєрідність підходу автора цієї, за їхніми словами, «універсальної ме-та-теорії» до трактування власності і її використанню в якості методологічної і загальнотеоретичної основи економічного аналізу полягає в наступному.
По-перше, у своїх дослідженнях вони оперують не звичним для нас по-няттям «власності», а використовують термін «право власності». Не ресурс сам по собі є власністю, а «пучок чи частка прав по використанню ресурсу – от що складає власність».
Повний «пучок прав» складається в наступних одинадцятьох елемен-тах, що вже згадувалися в попередніх пунктах:
право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами;
право користування, тобто право застосування корисних власти-востей благ для себе;
право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпе-чувати використання благ;
право на доход, тобто право володіння результатами від викорис-тання благ;
паро суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;
право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від шкоди збоку зовнішнього середовища;