“Роль власності у соціально-економічних процесах”

У країнах Західної Європи розміри фермерського господарства знач-но менші. Так, у Данії, середня за розмірами ферма має 32 Га землі, в Німеч-чині – 18 Га, у Бельгії – 15 Га, у Франції – 14 Га, в Італії – 6 Га, у Греції – 4 Га. Але типовим для цих країн є те, що основну масу сільськогосподарської продукції виробляють крупні капіталістичні ферми. Крім того, існування бі-льшості фермерських господарств можливе лише тому, Що частка різних державних субсидій, які одержує безпосередній фермер, становить в країнах ЄЕС 50 %, у США – 35 %, в Японії – 75 %. Без такої допомоги фермерські господарства не змогли б вижити. Так, за підрахунками німецьких економіс-тів, оптимальний розмір ферми повинен становити 100 Га, а для створення таких фермерських господарств необхідно мати капітал від 750 тис. до 1 млн.

Значного поширення у розвинутих країнах світу набула оренда – тим-часове надання землі за плату капіталісту-орендатору або селянину-працівникові, який не наймає робочої сили. Наприклад, у Франції орендуєть-ся більше половини земель, в Англії – близько 40 %, в США 45 % фермерів орендують землю у державі чи приватних осіб. Мінімальний строк оренди у Франції становить 25 років. Крім того, землю в оренду не дають у тому випа-дку, якщо орендар до моменту припинення оренди не досягне пенсійного ві-ку, якщо він володіє необхідними знаннями для ведення аграрного виробни-цтва та ін. В Англії орендар повинен бути віком до 40 років, мати добре здо-ров’я, відповідні знання і досвід роботи на землі, необхідний капітал, отри-маний від праці на фермі протягом останніх п’яти років.

Різновидом оренди є сімейна оренда, за якою голова сім’ї передає свою ділянку землі в оренду за певну плату одному з її членів. У Німеччині та Англії на цей вид оренди припадає 15 – 20 % усієї землі.

Особливість аграрних відносин у деяких розвинутих країнах світу є об’єднання сімейних ферм у сільськогосподарські корпорації. Наприклад, у США в такі корпорації об’єдналися близько 90 % сімейних ферм, а 95 % кор-порацій об’єднують до 10-и ферм.

4.2. Аграрні реформи.Аграрні реформи – це процес зміни економічних відносин, і на сам перед відносин власності у сільському господарстві. Оскільки складовими частинами економічних відносин є техніко-економічні відносини та відноси-ни економічної власності, матеріальною основою аграрної реформи повинні бути насамперед зміни у технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці тощо.

Аграрні реформи включають також перетворення економічної та юридичної власності на селі, наслідком яких є зміни соціальної структури. Зміни економічної власності передбачає насамперед зміну суб’єктів власнос-ті, тобто роздержавлення і приватизацію земельної власності, створення реа-льного плюралізму форм власності, в т. ч. відродження приватної власності. Щодо колгоспно-радгоспної системи, то аграрна реформа передбачає паю-вання землі та основних засобів виробництва, створення агрофірм, доброві-льних селянських спілок та ін.

В Україні мета аграрної реформи на землю, формування дбайливого господаря, використання державної, колективної та приватної форм власнос-ті. Водночас помилковою є орієнтація на переважання приватної власності на землю як основу аграрних перетворень.

Аграрні реформи у сфері економічної власності – це передусім рефо-рма ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтво-рення.

Аграрні реформи у сфері юридичної власності означають зміни у зе-млеволодінні, землекористуванні і землерозпорядженні. При проведенні зе-мельної реформи в Україні у цій сфері передбачається:

визнання права власності на землю і майно кожного члена ко-лективного сільськогосподарського підприємства;

можливість формування з розпайованих підприємств приватної власності на майно;

утвердження права розпорядження землями, переданими у ко-лективну власність, та надання земельних ділянок членам коле-ктиву, що побажали вийти з колективного сільськогосподарсь-кого підприємства;

спрощення процедури передачі земельних ділянок у колективну власність та постійне користування.

У країнах Центральної та Східної Європи аграрні реформи здійсню-ються шляхом заснування акціонерних товариств, ваучерних акціонерних то-вариств, державних акціонерних товариств, створення індивідуальних фер-мерських господарств, кооперативних та інших.