“Роль власності у соціально-економічних процесах”
4. Власність в аспекті Аграрних відносин. Еволюція вла-сності на землю.
Аграрні відносини в багатьох країнах Європи в ХІХ ст. – на початку ХХ ст. характеризувалися пануванням великого землеволодіння. Так, в Анг-лії у 70-х роках ХІХ ст. 250 землевласникам належало більше половини всієї землі. У Франції у 1815 р. у руках 0,6 % власників знаходилось 42,3 % землі, а в 1918 в руках 16 % землевласників було 71,2 % землі. У Німеччині напри-кінці ХІХ ст. на 13 % поміщицьких і фермерських господарств припадало 71,4 % сільськогосподарських угідь.
Значного поширення в цей період набуло фермерське господарство. Наприклад, в Англії у другій половині ХІХ ст. фермери, орендуючи землю у лендлордів, наймали близько 1 млн. чоловік, а напередодні першої світової війни у цій країні налічувалося понад 500 000 ферм, причому найкрупнішим з них належала третина всіх оброблюваних земель. У Німеччині наприкінці ХІХ ст. 3 млн. господарств мали менш ніж по 2 Га землі. Основна частина власників цієї землі перетворилася на наймитів із наділом і орендарів. У Франції наприкінці ХІХ ст. була поширена дольщина, за якою земля бралася під заставу, селяни сплачували лихварям величезні проценти, а значна части-на їх ставала лише номінальними власниками землі.
У США панівною формою аграрних відносин було фермерське гос-подарство. На початку ХХ ст. тут налічувалися 5,8 млн. ферм, що виникли в основному в наслідок купівлі землі у держави і великих землевласників та оренди. З них 35 % були орендовані, 23 % – віддані в заставу страховим ком-паніям, а 42 % – приватні. Із загальної кількості фермерських господарств 1 млн. розвивалися як капіталістичні господарства. У них було зайнято близько 60 % сільськогосподарських працівників, які виробляли понад 5 % усієї про-дукції. Середня проща великої ферми у 1910 році дорівнювала 2000 Га землі, малої – 1,5 Га.В Україні у першій половині ХІХ ст. в сільському господарстві пану-вала панщинна система. Переважна більшість державних селян у Східній Україні мали наділи від 0,5 десятин на одну ревізьку душу в Полтавській гу-бернії до 8,2 десятин у Херсонській губернії. В Західній Україні мінімальний наділ становив 3,9 десятин. В той же час для забезпечення потреб сім’ї та сплати податків треба було не менш ніж 5 десятин землі на одну ревізьку душу. Тому більшість селян Україні не могли забезпечити свій прожитковий мінімум і змушені були шукати додаткові заробітки.
Після скасування кріпосного права в Галичині у 1848 р. в селян зали-шилося менше землі, ніж було до реформи. В Східній Україні в наслідок ре-форми в 1861 р. (скасування кріпацтва) у 9 губерніях України селяни отри-мали 45,7 % землі, за поміщиками залишилося 46,6 %, церкві та державі на-лежало 7,7 % землі. В цілому з 48,1 млн. Га земельного фонду надільне зем-лекористування селян в Україні зменшилось на 27,6 %, а 9,2 % ревізьких душ залишилися без наділів.
За рахунок купівлі і оренди землі приватне селянське землеволодіння з 1861 по 1902 рр. зросло у 6,6 рази. До революції 1917 р. кількість викупле-ної селянами землі становила 915 млн. десятин. Земля стала товаром, ціна якого постійно зростала. Так, у Східній Україні в 60 роки ХІХ століття деся-тина землі коштувала близько 20 крб., а на початку ХХ століття – до 190 крб.
В наслідок столипінської реформи протягом 1905 – 1915 рр. 48 % се-лян на правобережжі закріпили землю в індивідуальну власність, на лівобе-режжі – 16,5 %, на півдні – 42 %, було утворено 440 тис. хуторів. Протягом 1906 – 1912 рр. в Сибір і на Далекий Схід виїхали близько 1-го млн. осіб з України, але значна частина з них повернулася. Загалом у цих районах цар-ської Росії проживало близько 2 млн. українців.
4.1. Розвиток власності на землю у ХХ столітті.
Розвиток аграрних відносин у капіталістичних країнах у ХІХ столітті відбувався шляхом створення крупних капіталістичних форм, колективних господарств, скорочення чисельності фермерських господарств, розширення орендних відносин.
Так. У США кількість фермерських господарств з початку ХХ ст. до середини 90-х рр. скоротилася з 5,8 млн. до близько 2 млн. На одне господар-ство припадає в середньому 180 Га землі. Близько 60 % ферм господарюють власними силами, наймаючи робітників. З них 1,3 млн. дрібних фермерських господарств виробляють менше 9 % сільськогосподарської продукції. У той же час 300 тис. крупних капіталістичних господарств (13,8 %) виробляли в середині 90-х рр. понад 70 % сільськогосподарської продукції, наймали бли-зько 80 % робочої сили. На кожну з цих капіталістичних ферм припадало в середньому 1400 Га землі.
Водночас у США налічується близько 5000 кооперативів, які переро-бляють і реалізують до 30 % фермерської продукції. У Швеції понад 100 тис. фермерських господарств, переважна більшість яких є членами сільськогос-подарських кооперативів.