Липа Юрій - пороги вічності

У той час Ю. Липа розпочинає співробітництво з націоналістичними виданнями української еміграції, зокрема часописами „Державницька нація” та „Студентський вісник”, що видавалися у Празі - одному з найбільших еміграційних центрів українства в Європі. Тут друкуються твори Ю. Липи „Сімнадцятий”, „Бенкет”, „Гість із Заходу”, „Черниця”, ідеологічно-світоглядні статті „Речі і форми”, „На старі позиції по новому”. В цей період спостерігається поява нового напряму у творчості письменника - філософсько-ідеологічні статті та політична публіцистика.

Завдяки власному авторитетові, набутому публікаціями і плідною організаційною діяльністю, Ю. Липі на кінець 1928 року вдалося стати ідейним натхненником значної частини українського молодіжного руху Польщі, який він намагався згуртувати навколо корпорації „Чорноморе” та її філій, спрямовуючи зусилля українського юнацтва на усвідомлення своєї місії у виборенні незалежності і державотворчому процесі.

До закінчення університетського курсу поезія залишається його найбільшою музою. В період між 1926 і 1929 роками публікуються його поезії: „Скажіть майстерням”, „Львів”, „Ялта”, „Кам`янець”, „Полтава”, „Поєдинок”, „Прагнення”, „Їздець”, „Важке і соромливе”, „Пісня про потугу вірну і статечну”, „Вербунок”, „Лоїв”, „Чернь”, „Парада вночі”, поетичні переклади поезій з іноземних літератур, зокрема твори О. Бірбаума „Унесення”, „Ми йдемо з танцями”, „Пісня нічная”, „Співає пташка”, А. де Мюссе „Венеція”, Ж. Роденбаха „В провінції”, Р.М. Рільке „Осінній день”, Й.-Х.Ф. Гельдерліна „З „Пісні німців”, П. Люїса „Дві пісні” („Перший дав мені намисто”, „Він став у вінь гущавині”), новела „Література”, оповідання „Петька Клин нальотчик”, „Відступ”, „Німецький мандрівець про Україну”, чи не перша літературознавча праця „Україна в сучасній польській літературі”.Скінчивши курс навчання в Познаньському університеті, Ю. Липа стажувався у Данцигу, де активно співробітничав із місцевою філією корпорації „Чорноморе”, будучи її „патроном”, та Варшаві, відбув обов`язкову медичну практику в Прложському шпиталі. Згодом він стає асистентом у Варшавському університеті та отримує стипендію на поглиблення знань у Великобританії. Деякий час Ю. Липа стажувався у Лондоні. Одного разу, на запрошення своєї знайомої письменниці-англійки лордівського походження, Ю. Липа був присутній на лекції у польській амбасаді у Лондоні. Там полковник Мєчислав Сєвєрскі говорив про міжнаціональну політику і національні меншини у Польщі. Він, зокрема, твердив, що такого питання, як українське, немає. Ю. Липа взяв слово і скорегував доповідача, розкривши фактичний стан справ щодо дискримінації поляками українців на їх етнічних землях. Багато присутніх – дипломати з Німеччини, Італії, Іспанії, Литви, з обуренням сприйняли цю інформацію і щиро вітали Ю. Липу. Тоді доповідач зауважив, що українська справа – спірна, суто партійна, „хлопська”, яка буде розв`язана через колонізацію українських теренів і впровадженням чисто польської культури… А Ю. Липа, за протести проти полонізації українського населення Галичини (так званої „пацифікації”), був позбавлений польської візи, висланий з Великобританії і змушений був припинити практику.

1928 року Ю. Липа переїздить до Варшави, попервах оселяючись на квартирі у родини Президента УНР в екзилі Андрія Левицького, яка проживала у столиці Польщі в будинку № 63 по вулиці Фільтровій (Дантишка). Цього ж року він пройшов однорічний курс навчання у Школі військових підхорунжих Польської армії, після чого 1929 року закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті, слухав лекції професора Юрія Курнатовського, разом із Авеніром Коломийцем, Петром Кривоносюком і Юрієм Косачем продовжував брати найактивнішу участь у роботі корпорації „Чорноморе”.

Познанський період в житті і творчості Ю. Липи характерний становленням літературного таланту письменника, його стилю, такого неповторного й несхожого на всі інші. Тоді ж розцвів перекладацький талант письменника, який подарував українському читачеві вдалі поетичні переклади О. Бірбаума, Р.М. Рільке, Й.-Х.-Ф. Гельдерліна, К. Шпіттелера, Ж.-М. Ередіа, А. де Мюссе, Г. де Мопассана, П. Люїса, Ж. Роденбаха та інших. В роки навчання у Познанському університеті заклались підвалини світогляду Ю. Липи, а його літературна і громадсько-політична діяльність сповістили світові про появу в лоні української нації нової непересічної особистості.

1.5. Варшавський період життя і творчості Юрія Липи (1929 - 1943)

Діставши диплом лікаря в Познаньському університеті, Ю. Липа переїздить 1929 року на постійне місце проживання до Варшави і відкриває там власну медичну практику, якийсь час, аби доповнити свої знання із зелолічництва, проходить стажування при Віленському університеті у професора Яна Мушинського. Він також стає натхненником і організатором літературної групи „Танк”, відгалуження „празької поетичної школи”. До цього літературного угруповання, крім Юрія Липи, увійшли Василь Дядик (Париж), Андрій Крижанівський (Краків), Микола Ковальський (Париж), Наталя Лівицька-Холодна (Варшава), Євген Маланюк (Варшава), Леонід Мосендз (Прага), Михайло Мухин (Подєбради), Михайло Середа (Каліш), Олекса Стефанович (Прага), Микола Чирський (Ужгород), Святослав Шрамченко (Ченстохова) та Петро Холодний-син (Варшава). „Танк” виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Д. Донцовим, схильним до нав`язування національної заангажованості та недооцінки естетичних якостей художніх творів, підпорядкування творчості політичній ідейній доктрині.