Липа Юрій - пороги вічності

В Одесі залишились Марія Липа, яка так і не змогла приєднатись до чоловіка і сина, бабуня Анна Липа, мати І. Липи, яка померла в причорноморському місті 1921 року, а також рідні дружини. У 1920-1930-х роках Марія Липа, вчителька народної школи, філолог, авторка граматики української мови, викладала в українській школі імені М. Драгоманова, що знаходилась по вулиці Болгарській на Молдаванці. Про її останні роки пише Ю. Липа у своєму щоденнику: „Зміцнившись матеріально, прагнув виконати таємну думку думку Батька і сам зрадів ждучи великої допомоги духової з її приїзду. Від липня 1933 року почав клопотатися про приїзд Марії Липи до Варшави. Клопоталася і пані Іванна Св… День то приближував, то віддаляв можливість того приїзду. Гарні були листи Марії Липи і повні проміння. А дня 29 грудня 1934 року захворіла на менінгіт, дня 8-го січня завезли її до шпиталя, а дня 10 січня 1935 року умерла в шпиталі, в Полудневій Україні, в Одесі".

Зупинившись на деякий час у Кам`янці-Подільському, який став тимчасовим осідком українських урядових кіл, Ю. Липа активно співпрацює з газетою, редагованою Л. Білецьким (на початку 1919 року кілька номерів редагував М. Грушевський) „Життя Поділля” та щоденною газетою „Українське слово”, паралельно навчаючись на юридичному відділенні Українського державного університету, ректором якого був близький друг

І. Липи та його співробітник по кабінетові міністрів Іван Огієнко (Ю. Липа тут провчився два повних семестри). В цей непевний час Ю. Липа цілком усвідомлено стає на шлях літературної творчості, якого не полишає до останніх днів свого життя. Він долучається до видання журналу Ради студентських представників „Нова Думка” (перед тим місячник „Студентська Думка”), де крім статей на громадсько-політичні, загально-культурні і професійні студентські теми, був і чималий літературно-мистецький розділ: поезія і проза початкуючих у літературі студентів. До редколегії, крім інших, входили Ю. Липа, на той час лідер літературно-мистецької групи „Авангард”, що мала двох-трьох членів, і В. Поліщук – у майбутньому відомий письменник. Між ними, як свідчать сучасники (Б. Сивенко) часто точились гострі сутички (Липа був відданий УНР, а Поліщук деменстрував свої совєтофільські настрої). Розповідали, що одного разу в університеті між ними навіть дійшло до бійки, при чому поле бою залишилося за Ю. Липою.

У Кам`янці-Подільському друкуються його репортаж „З-над моря (Репортаж з Одеси)”, поетичні переклади „Уніформа”, „Три кондори”, статті „Замітка про кубізм”, „Нещасливий спадкоємець”, редакційні статті, дописи, і переклади.Із Кам`янця-Подільського він подається на еміграцію, переїжджаючи з невиликими зупинками у Станіславі, Львові, до Тарнова, де опиняється у таборі для інтернованих вояків Армій УНР та УГА, де перебуває із перервами з осені 1920 по 1922 рік (від початку 1922 року до лютого 1922 року Ю. Липа перебуває у Львові, а з березня 1922 року до осені того ж року – з батьком у Винниках під Львовом). Тут він бере участь у діяльності Союзу української молоді. Імовірно, що тут же, упорядковує свою першу поетичну збірку „Світлість”, датовану 1920 роком, пізніше доповнену і видану 1925 року.

На цей же час припадає цікавий документ – паспорт, виданий Відділом преси і пропаганди уряду УНР 1920 року, з якого ми довідуємось характеристики зовнішності письменника: „Липа Юрій – літ 20

волосся – ясне, шатен

очі - сині

уста – помірні

ніс – пропорційний

ріст – середній (біля 1 м 90 см)

обличчя – овальне”.

Перебування у Тарнові характерне для Ю. Липи початком активної літературної діяльності і дебютом у поезії. Він працює репортером у відділі преси і пропаганди уряду УНР на вигнанні, сприяє роботі Товариства допомоги українській еміграції, опікується виданням творів східноукраїнських авторів у львівському кооперативі „Хортиця”.

У Тарнові Ю. Липа ініціює утворення літературно-мистецького товариства „Сонцесвіт”, до якого крім нього увійшли молоді літератори Наталя Лівицька, Микола Ковальський, Борис Лисянський та інші. Об`єднання видавало альманах „Сонцесвіт”, на сторінках якого відбувся виступ Ю. Липи з невеликою поемою „Князь полонений”. В цей період з-під його пера з`являються вірші: „В горах”, „Хатка в лісі”, „Святий Юрій”, що були відредаговані й опубліковані стараннями Миколи Вороного, близького друга І. Липи ще з одеського періоду; „Ми - нація”, „Усесвіт пута”, „Лебідь”. На цей час припадає перше глибоке кохання Ю. Липи з акторкою Лесею К., що, поза сумнівами, мало відбиток на тогочасній ліриці молодого поета. Вже у тих перших віршах багато хто з літературознавців вбачав появу нового поетичного таланту на українському літературному небосхилі.