Липа Юрій - пороги вічності

1.1.Стан дослідження життєпису Ю. Липи

Постать Юрія Липи від самої його загибелі стає предметом ретельної уваги. Але всі перші дослідження (більшість з яких зводилася лише до спогадів про Ю. Липу), з огляду на „антирадянськість” постаті письменника, проводилися лише в діаспорі. Одним з перших дослідників життєпису і бібліографії Ю. Липи того часу був Лев Устимович Биковський – директор Варшавської публічної бібліотеки (у 1940-х рр), хрещений батько старшої доньки Ю. Липи Іванни (Іви), близький друг і співробітник письменника. Будучи частим гостем родини Лип, Л. Биковський збирає найбільший архів Івана та Юрія Лип, що і досі зберігається у фондах цієї бібліотеки. Після смерті письменника і вступу Червоної армії до Польщі, Л. Биковський, переїхавши попервах до Женеви, а згодом оселившись у США, не припиняє своїх пошуків у царині дослідження життєпису Липи. Статті з цього питання становлять поважну частку всього творчого доробку Л. Биковського.

До заслуг Л. Биковського слід віднести: першу спробу періодизації творчості Ю. Липи, щоправда доволі приблизної і ніякими аспектами творчості не вмотивованої укладання розгорнутої бібліографії Ю. Липи, складеної на основі бібліографії, укладеної самим Ю. Липою і поданої ним у додатках до другого видання “Чорноморської доктрини”, яка не набагато доповнювала останніми, у тому числі посмертними, виданнями і перевиданнями складений самим Ю. Липою перелік творів; опис у своїх споминах окремих подій життя Ю. Липи за 1939-1943 роки, які дозволяють сучасному дослідникові глибше зрозуміти обставини життя і творчості Ю. Липи у вказаний період.

Крім Л. Биковського, з тих, хто знав письменника Ю. Липу, залишили свої цінні спогади, за допомогою яких можна реставрувати окремі періоди життя письменника, також Михайло Мухин, Улас Самчук, Остап Тарнавський, Наталя Лівицька-Холодна та інші сучасники. Але жоден з цих матеріалів не мав систематичного викладу усього життєпису, акцентував увагу лише на окремих, знаних авторові як безпосередньому учасникові, обставинах чи подіях у житті Ю. Липи.

Із піднесенням нової хвилі боротьби за незалежність України наприкінці 80-х років ХХ століття предметом пильної уваги дослідників стають постаті літератури української еміграції і їх творчий доробок. Відтак, Ю. Липа також стає об`єктом зацікавлення публіцистів й істориків літератури.

Перша, ще за радянських часів, публікація з життєпису Ю. Липи належить В. Марочкіну (власне саме з його статті бере початок нова хвиля дослідження життя і творчості Ю. Липи). Ця стаття, опублікована у відомій комсомольській газеті, додала сміливості дослідникам і всім небайдужим у справі відновлення доброго імені до того часу „націоналістичної” і небажаної постаті. Відтоді найбільше для відродження пам`яті і уточнення життєпису Ю. Липу зроблено його донькою Мартою Липою-Гуменецькою, Петром Кіндратовичем – людиною, що доглядала могилу Ю. Липи за радянських часів і збирала документальні свідчення очевидців про нього самого і про обставини його загибелі (йому належить першість у складанні періодизації життя Ю. Липи), літературознавцем Леонідом Череватенком та іншими дослідниками. Але й ці публікації були, здебільшого, оглядового характеру, мали на меті не так детально дослідити життєпис Ю. Липи, як ознайомити якомога ширші кола читачів з його особистістю, літературним доробком, жахливими обставинами загибелі і в такий спосіб популяризувати його творчість та донести інформацію про ще одну непересічну постать української культури. Це, у свою чергу, спричинило часті повтори одних і тих самих фактів у багатьох публікаціях, перенесення з одної в іншу одних і тих же визначень, припущень, оцінок і навіть помилок. Багато з публікацій часто не так розкривали перед читачем творчу особистість Ю. Липи, як створювали ще один ікононізований міф в українській літературі – явище досить поширене для пострадянського періоду, коли із забуття масою повертались десятки імен талановитих письменників, які загинули або були переслідувані в часи тоталітаризму.

Отже, можемо визначити, що попри внесення творчості Ю. Липи до навчальної програми середніх і вищих навчальних закладів України, ще й досі його життя і творчість на належному науковому рівні не досліджені, а тому не можуть стати предметом для однайомлення широкого кола читачів.

Така ситуація породила потребу більш ретельного дослідження життєпису Ю. Липи, об`єктивного розгляду його внеску у суспільно-політичне життя і літературний процес України міжвоєнного двадцятиліття. А це вимагало детального ознайомлення із літературною спадщиною письменника, його архівними джерелами, епістолярієм, спогадами про нього сучасників, що й дозволило авторові цих рядків запропонувати свою версію життєвого і творчого шляху Ю. Липи, оприлюднену у публікаціях.У цьому розділі ми вперше вводимо у науковий обіг детальний життєпис Ю. Липи, поділений за періодами його життя і творчості. Періодизація творчості Ю. Липи, на наш погляд, якнайкраще накладається на періоди доволі нестабільного, із частими змінами місця проживання, життя письменника (з чим погоджувався також і П. Кіндратович). Тому нами визначаються такі періоди: одеський (1900-1918 роки; дитинство і юність Ю. Липи, початок літературної творчості, перші публікації і видання); перший період еміграції, куди об`єднано невеликі кам`янець-подільський (літо1919 – осінь 1920 років), станіславський (осінь 1920 – 1921 рік), тарнівський (осінь 1920 – початок 1922 року), львівський (початок 1922 – лютий 1922 року) та винниківський (лютий 1922 – осінь 1922 року) періоди (часті переїзди, зміни місця проживання, здебільшого журналістська робота, перекладацька діяльність, пошуки себе як творчої особистості в літературі); познаньський (1922 – 1928 роки; період активного входження в літературу, поетична творчість і громадсько-політична діяльність), варшавський (1929 – 1943 роки; найбільш плідний період, де Ю. Липа розкрив себе як поет, прозаїк, літературознавець) і яворівський (1943 – 1944 роки; останній, дуже короткий і характерний уривчастою літературною творчістю, зумовленою особистими обставинами) періоди.