Липа Юрій - пороги вічності

У фонді Івана Липи, який знаходиться у Державному архіві Одеської області (ДАОО) збереглося фото Івана та Марії (Шепель-Шепеленко) Лип (другої дружини), датоване 1900 роком, що підтверджує нашу версію про те, що на Полтавщину з Одещини І. Липа поїхав лікарювати вже одруженим і саме там, у Полтаві, народився їх син Юрій, з яким вони 1902 року повертаються назад до Одещини, де мешкали на той час рідні дружини. Цю саму жінку ми зустрічаємо поруч з І. Липою на відомому фото 1904 року, коли вони разом були слухачами українознавчих курсів у Львові (на фото сидять у другому ряду за М. Грушевським, І. Франком і Ф. Вовком). Наше припущення підтверджується також рядками з листа відомого українського громадського діяча, адвоката Михайла Литвиновича, друга І. Липи, який запитує останнього, передбачаючи його одруження: „Догадуюсь, що Ви знайшли собі в Одесі ідеальну дівчину-українку, чи се правда?” (лист датований 30 березня 1902 року), з чого чітко випливає, що автор запиту, знайомий з І. Липою від 1899 року, точно знає про неодруженість І. Липи на той період. А отже, швидше за все, Марія Григорівна Шепель-Шепеленко, про одруження з якою І. Липи питає М. Литвинович, була другою дружиною лікаря.

Петро Кіндратович зі Львова, нині покійний, також погоджувався з нами щодо того, що саме Марія Шепель-Шепеленко була матір`ю Юрія. Головний аргумент на користь цього припущення – щоденник Ю. Липи (автор має його копію у своєму архіві; оригінал знаходиться у родинному архіві Марти Липи-Гуменецької), в якому останній багато пише про Марію Липу, її життя під радянською владою і обставини смерті. Зацитуємо найважливіші уривки: „1927 рік. (між записом від 16.04.1927 і 01.09.1927 Ю. Липа пише). З картки Марії Липи з 28.07.1927 р. видко було, що вона заарештована в Одесі і в`язнена протягом півтора місяці ворогами України (приблизно у липні-серпні місяці)”. Після 1927 року в щоденнику Ю. Липа пише: „В лютому 1930 року перестала писати до сина (тут і далі підкреслення наше) і брата (Володимира Шепеля, брата Марії Липи, генерала Армії УНР, що мешкав у Польщі) Марія Липа, можливо, що обмежена не лиш у волі писати, але і в життю самім, московськими посіпаками. Потім почала писати. Любі листи Марії Липи були великою радістю, порадою, а нераз і щастям для… (на місці крапок закреслений початок слова, який неможливо прочитати) сина.”. Зважаючи на часті вживання слова “син”, можна припустити, що Ю. Липа вважав Марію Шепель-Шепеленко своєю матір`ю. Але чи Марія була матір`ю Юрія від народження, чи тією матір`ю, яка лише виростила і виховала – з`ясувати остаточно поки не поталанило.

У листах, спогадах і щоденнику Ю. Липа часто звертається до Марії Липи, називаючи її матір`ю. Крізь рядки відчувається глибока повага, вдячність, турбота, теплота, і синівська любов. Їй він присвячує кілька своїх поезій – „Марії Липі”, „Ланцюг ніжності”, „Молитва за кохану жінку”. Такою ж любов`ю просякнутий також ледве чи не кожен рядок спогадів про батька Івана – ідеала й наставника. Чимало споминів про Ю. Липу фіксують цікаву деталь: перебуваючи де б то не було – вдома чи у дорозі, сідаючи за письмовий стіл і беручи до рук перо, Юрій Липа завжди ставив перед собою невеликий портрет батька. Це дуже символічна деталь.

У своїх спогадах про Івана Липу його побратим і колега по кабінетові міністрів УНР професор Іван Огієнко фіксує ще одну цікаву деталь. Помираючи у нього на руках, І. Липа передає для сина Юрія свій заповіт: „Передайте йому мою останню волю: нехай добре вчиться й закінчує університет. Все, що я залишаю по собі, - нехай усе це забере, бо це йому знадобиться, як почне свою лікарську практику. В Одесі десь позосталася його матір, - нехай подбає, як зможе, про неї...”.Виходячи з викладеного вище, ми вважаємо за можливе допустити з великою долею вірогідності, що саме Марія Григорівна Шепель-Шепеленко була матір`ю Юрія Липи. Остаточне підтвердження або спростування цієї версії можливе лише за умови віднайдення метричної книги із записом про народження чи церковної книги із записом про хрещення Ю. Липи.

Родинна атмосфера відіграла неабияку роль у формуванні світогляду юнака, становленні його патріотичних переконань. Адже частими гостями родини Лип були Михайло Коцюбинський, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Борис Грінченко, Володимир Самійленко, Олександр Олесь, Микола Вороний, Григорій Чупринка, Іван Луценко, Сергій Шелухин, Володимир Чехівський, Віталій Боровик та інші діячі і письменники з усієї України, а друзями дитинства Ю. Липи були діти цих людей.

Початкову освіту – повний восьмикласний курс, майбутній письменник здобув у гімназії № 4 міста Одеси, яка знаходилась у будинку, де тепер міститься Музей західного і східного мистецтва. Атестат про закінчення цієї гімназії, який зберігається у Варшавському архіві родини Лип, свідчить про гуманітарні схильності молодого Юрія і це підтвердила у майбутньому сама його творчість. Потім він вступив до Новоросійського (Одеського) університету на юридичний факультет.

У 1917 році Ю. Липа робить свої перші кроки на літературній ниві: він стає редактором щоденної газети „Вісник Одеси”, пише свій перший вірш, покладений на ноти, „Побідний марш” („Дарма од нас світло ховали”), брошури – „Союз Визволення України”, про створену 1914 року Д. Донцовим, В. Дорошенком, А. Жуком та О. Скоропис-Йолтуховським українську самостійницьку місію у Відні з метою пропаганди ідеї української державності у Європі; „Королівство Київське по проекту Бісмарка” - про маловідомий план німецького канцлера Отто фон Бісмарка щодо України; „Носіть свої oзнаки”, „Гетьман Іван Мазепа”, листівку Одеської „Січі” „Проти Корнілова!”, які побачили світ у заснованому батьком і сином Липами видавництві „Народній стяг”, що знаходилось у помешканні родини на Близьких Млинах по вулиці Юріївській (тепер Єфімова) будинок 17.