Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною.

З листа від 15 лютого 1984р. Р. Горака до І. Білинкевича можна зрозуміти, що він ознайомив його зі своєю неопублікованою статтею «Глум» (в архіві Білинкевичів зберігся зошит у клітинку на 28 а, у якому — різні виписки, ци­тати з джерел. Зошит має назву «Р. А. Горак. Глум (нові матеріали до біографи Ів Франка (машинопис)». Другий лінійований зошит без обкладинок на 13 с. має назву «Зауваження до статті Р. Горака «Глум» (тут 28 позицій до 30-ти сторінок).

Р. Горак, крім того, що дякував за фотознімки Климентини Попович, одержані від коломиянина, утверджував і тут свою позицію на право саме так трактувати проблему хвороби Франка, як це він зробив, з чим не погодився і Білинкевич. А ще, як на мене, Р. Горак має цілковиту рацію у тому, що пише про тодішнє рутенство, про запроданство і безпринципність значної частини галицької інтелігенції, що творила ауру Франка.

З листа, датованого 8 грудня 1984 р, дізнаємося, що Р. Горак разом із Ярославом Гнатівим працює над документальним романом про Миколу Устиновича.

Чимало цікавого до стосунків двох вчених прояснює лист Р. Горака від 20 січня 1996р. зі Львова. Вдумаймося у ці рядки «Христос рождається! Коли б Ви знали, як чекав я на Ваш лист! Скільки разів бував у Коломиї, псом блукав коло Вашої хати, а зайти не відважувався. Може, «Таємниці Ірини Вільде», які Ви прочитали, будуть, нарешті, якоюсь презентою на мою реабілітацію у Ваших очах.

Маю намір видати «Метелики...», «Б'є восьма» та «Повнолітні діти» окремою книжкою, можливо, у двох томах, долучивши сюди прекрасне дослідження недавного заступника мера Чернівців Володимира Старика (він віднайшов прототипів цього циклу і написав просто знамените дослідження), а також свій ще ніде не друкований роман-есе про Ірину Вільде, який назвав «Ота одвічна загадка любові» (першопублікацію див Перевал – 1997 - № 2- С 23-101, N9 З- С 120-167).

Всім тим, що кричали про радянськість Вільде, я мав нагоду по радіо, у виступах, у пресі сказати про їх кваліфікацію. Змовчали...

Зараз роблю цикл чергових передач про Франка. От нещодавно був у Чернівцях, дивився місця, де був Франко Тепер буду писати сценарій Дуже хочу приїхати до Коломиї, Яблунева, Березова — для передачі про Франка.

Впав би до Вашої хати, коли впустите...» (особистий архів Білинкевичів).

Значну історико-літературознавчу базу має листування І. Білинкевича з тодішнім завідувачем відділу фольклористики інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії їм. М.Т.Рильського АН України професором Олексієм Деєм. Лист О. Дея від 20 серпня 1979 р несе в собі таку інформа­цію очевидно І. Білинкевич писав Деєві у попередньому листі про помічені ним недогляди і неточності у книжці спогадів про І. Франка Дей же запропонував звернутися з цими питаннями до відомого Львівського бібліографа Мирослава Мороза, що, власне, займався підготовкою до видання літопису життя і творчості І. Франка. Тут же запитує про думку Білинкевича щодо краєзнавчої брошури Миколи Кубика «Іван Франко на Станіславщині» (Станіслав, 1956).У наступному листі (від 31.08.1979 р.) О. Дей поспішає подати І. Білинкевичу 4 бібліографічні позиції О. Дуна, І. Филипчака, Д. Селенова у га­зетній періодиці за 1940-1937 рр, де наводилися факти з життєпису Франка.

П'ятого вересня І. Білинкевич відповідав професорові, що йому знадо­билися ті посилання на джерела, і він побував у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, де розшукав ще чимало нового. Від М. Мороза передав думку про видання М. Кубика («Книжечка дуже побужна та грішить численними помилками і вигадками Вартості вона не має ніякої...)

Цікавий і вельмисерйозний лист-рецензія (від 31.03.1982р.) І. Білинкевича на прочитану монографію О. Дея «Іван Франко Життя і діяльність» (К Дні­про, 1981 - 355 с) Оцінюючи загалом працю Дея як першу найповнішу й найсумліннішу спробу подання біографи письменника, у якій імпонує «уклад матеріалу і вдалий випадок «удокументувати свої твердження», критик буквально сторінка за сторінкою ніби перечитує заново книгу й зупиняє читацьку увагу на неточностях та явних помилках (кожен факт, припущення, навіть здогад І. Білинкевич підпирає джерелами матеріали відділів рукописів академічних бібліотек, матеріали ювілейних збірників, листування, прижиттєві та перші посмертні першопублікації та передруки, мемуарні матеріали, тощо) Загалом, маємо цінні поправки, які стосуються арешту Франка та його ув'язнення у Коломиї, спростування значної кількості документальних свідчень за книгою В. І. Калиновича «Політичні процеси Івана Франка та його товаришів» (Львів Вид-во Львів ун-ту, 1967— 155 с) (« на мою думку, Існую­чі в архівах документи, треба трактувати серйозно і коректно!»), чимало уточнень щодо осіб Франкового оточення ітп.