Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною.

Не менш активним залишався Іван Білинкевич і в громадському житті Просвітянин, Ініціатор спорудження в Коломиї пам'ятника Тарасові Шевченку та створення музею Історії міста, засновник першого на Коломийщині науково-культурного товариства «Поступ», незважаючи на свою доброзич­ливу і миролюбну вдачу, він не зміг уникнути підозр і переслідувань з боку кожної окупаційної влади польської, німецької, радянської Мабуть, тому, що любив Україну — негучно, але зболено-затято І намагався хоч щось зробити для й добра» (3 печаттю його духа на чолі // Галичина — 1996. 4 груд.)

Відлетів віщий птах Івана Омеляновича за земні обрії, зняв крила до високості. Та на радість людям позоставив тут, у мирському земному житті, сиди - запам'ятні сліди такої духовно-творчої праці, яка, з Божої ласки, була підвладна саме великій І цілісній особистості, якою І був серед нас Іван Білинкевич.

І один з перших слідів у його незатерту часом пам'ять — це і є відкрит­тя 24 грудня 1997р у Коломийській гімназії наукової бібліотеки «Просві­ти» саме з колекції власної книгозбірні І. Білинкевича. Тут 5 тисяч 249 назв українською, російською мовами, 650 - польською, німецькою, англійською (лист вдови від 140198р — особистий архів, Крохмалюк О. У місті відкрито бібліотеку «Просвіти»// Коломийський вісник— 1997— 31 груд)...

2. Гортаючи сторінки пожовклих зошитів:

сліди на франкознавчому полі

Франкознавство І. Білинкевича різнобічне й багато аспектне. Річ у тому, що він, по суп, до останнього подиху, читав-перечитував тексти творів письменника, зіставляв їх, аналізував різні редакції, осмислював значний кіль­кісно масив дотичних джерел, літератури, публікацій періодики. Словом, за­лишив дослідникам неоціненний архівний доробок, який чекає сумлінного й неупередженого історика літератури.

Ось перед нами зошит на 190 с., у якому вмістилася дослівно переписана книга-епістолярій М. Драгоманова «Листи до Ів. Франка і інших (1881-1886) (Львів, 1906). Інше джерело — загальний зошит в клітинку на 194 с., у який І. Білинкевич скрупульозно позаписував синім чорнилом численні листи з найрізноманітніших видань і які несуть в собі факти до теми «Громадськість про міжнародний ювілей (1956 р) Івана Франка — класика світової літератури». Ще більше інформації приховують два лінійовані зошити, за якими легко простежити, як том за томом перечитував І. Білинкевич перші ЗО томів академічного зібрання творів І. Франка, роблячи різного характеру помітки як до текстів, так і до коментарів та приміток, редакційних супровідних передмов до кожної книжки.

Про неабияке знання І. Білинкевичем творчості Каменяра промовляють чорнові помітки статей, своєрідні резюме, помітки, зібрані у лінійованому учнівському зошиті ( «Зауваження до Франкової примітки у поезії «Схід сонця», «Коли написав Іван Франко «Гімн» або «Вічний революціонер»'?», «Хто скривається за криптонімом «Ользі С.», «Хто ж автор поезії «Гроші»?».

Прочитання у Львівській обласній газеті «Ленінська молодь» (1984. '-N№ 102-107, 109-112 за 25 серпня—18 вересня) повісті-дослідження Романа Горака «Я є мужик...» спонукає І. Білинкевича зробити дев'ять посутніх уточнень, спростувань, помилково чи довільно трактованих фактів, дат чи то перекручень.Величезний фактологічний капітал сконцентровано у зошитах «До біографи Івана Франка», «Доповнення до бібліографи критичної літератури про Івана Франка» (у зошиті N9 1—137 позицій, у зошиті № 2 — 150 позицій, які охоплюють 1905—1959 рр), «Деякі уточнення до біографи Івана Франка» ( 47 с, остаточний варіант, якому передують два зошити чернеток по 39 с Тут автор полемізує з публікацією Володимира Полєка про відвідини 1 Фран­ком 20 січня 1875 р м. Галича, а також спростовує неточні факти з брошури Миколи Кубика «І. Я.Франко на Станіславщині» (Станіслав, 1956).

Глибоке знання того, що друкувалося з Франкового доробку у прижиттєвих збірках, газетно-журнальній періодиці та у посмертних виданнях, привело І. Білинкевича до думки зафіксувати в окремому зошиті «Статті і художні твори, шо не увійшли до 50-томника» (тут дослідником з-посеред інших повністю наводяться тексти віршів «Хрест», «Січовий марш», «Післанці півночи», «Похорон», статей І розвідок «Уіллям Еверт Глядстон, його письменницька і наукова діяльність», «До історії соціалістичного руху», ін.).

На орбіті пізнання життя і діяльності І. Франка для І. Білинкевича як історика літератури, краєзнавця не було дрібних поем, малозначних фактів, його зацікавлювало буквально все. Запитаймо університетського професора, де і що можна прочитати, приміром, про захворювання Франка. А між іншим ця проблема при глибокому її пропрацюванні прояснила б чимало фактів з останніх літ Франка, взагалі, з його життєпису. І. Білинкевич залишив своїм наступникам три зошити розвідки «Хвороби Івана Франкам (зошит перший: учнівський, лінійований, містить червоним написаний вступ до теми, а також деякі відомості про такі захворювання, як кровотеча, тиф, болі грудей та голови, про хворобу очей, зубів, прогресивний параліч, зошит третій на 35 с викінчена розвідка, яка лишень вирівнює стилістику зошита другого такого ж обсягу Вкінці є примітка Коломия, 17.ІX.1992 р.).