Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною.

Серед рукописного краєзнавчого масиву неабияку вартість мають такі матеріали «Слідами великого Каменяра по Івано-Франківщині» (звичайний зошит лінійований, 27 с. рукопису кульковою ручкою, фіолетовий колір. Почерк доступний до читання Автор, базуючись на документах, стверджує, що І. Франко переїжджав у різні місця теперішньої області п'ятдесят сім разів і весь матеріал групує з підзаголовками. «Перша любов», «В пошуках притулку), «Друга любов», «Студентська мандрівка», «Допомога в організації жіноцтва», «Живе слово (участь в урочистих вечорах і вічах)», «Виїзди на відпочинок», «Читання поеми «Мойсей»), «Іван Франко і Коломия» (зошит перший звичайний лінійований, 10с. рукопису кульковою ручкою, фіолетовий колір. На обкладинці дата 21.VIII.1986 3 цього джерела випливає, що І. Франко побував у Коломиї 15 разів Тут наводяться не тільки дати, до речі, кожен факт звірено автором за кількома джерелами, особливий акцент робить дослідник на «живий фермент», тобто, на листуванні, фрагментах спогадів та мемуарів, зошит другий 17с. Продовжено нумерацію сторінок 11-38, Вкінці тексту у лівій пагінації є примітка Коломия, 15.VIII.1986 Білинкевич І. О.), «Іван Франко і Коломия» (це, по суп, розширені варіанти, доповнені новими фактами, тут повніше автор залучає в опис загальний фон, зошит перший 18 с., почато зі вступу» (тут розкрито причину, що змусила І. Франка покинути Львів), зошит другий нумерація продовжена. 11-37, зошит третій нумерація 38-66. На останній сторінці внизу справа підпис. Білинкевич Іван Омелянович), «Іван Франко перебував в Коломиї» (зошит перший звичайний зошит у клітинку, писано синім чорнилом, 10 с, зошит другий продовжує загальну нумерацію 11-17, зошит третій теж іде як продовження 18-25, зошит четвертий завершується нумерацією сторінок 26-33. Характер письма, а також доповнення олівцем на с. 32 зв. дають підставу припустити, що саме ці чотири зошити — то був перший варіант опрацювання осяжної теми).Значний інтерес для дослідників франкознавчої теми, і, зокрема, біографів Каменяра, має зошит підготовчих матеріалів «Іван Франко бував в Коломиї» (учнівський у клітинку зошит на 34 с, з доповненням на 18 с олівцем та синім чорнилом, а також із заувагами на обкладинці з семи пунктів, як «Доцільно було б долучити до цієї статті фотографії місць, зв'язаних з перебуванням Франка 1) ратуші з подвір'я, де була камера, 2) ратуші - вмуровану стіну, 3) готель (додаю), 4) К. Лібкнехта — подвір'я гарнізонного штабу, 5) вул. Перемоги N8; 6) музей Гуцульшини, 7) гарнізонний дім офіцерів» Вкінці на обкладинці є примітка. «Можу піти разом з фотографом : показати точно, що саме треба, фотографувати»).

Сьогодні історикові літератури, а тим більше краєзнавцеві цікаво знати, як, власне, матеріалізувалися задуми І. Білинкевича, і чи бодай у якійсь мірі він зміг зреалізувати плановане. Звичайно, значна кількість окремих статей, студій-пошуків і навіть невеликих шніців свого часу прийшли до читачів через газетно-журнальну періодику. Згадаю бодай такі надрукування автора. «Нескорений дух (до перебування І. Я. Франка в Коломиї» (Червоний прапор – 1976 – 27-30 серп), «Ув'язнення Івана Франка в Коломиї» (Там само-1980-4 трав), «Я радо йду на чесне праве діло (політичний процес Івана Франка і товаришів у Коломиї 1880 р» (Жовтень —1981 - № 9 - С 129-131, «Іван Франко і Коломия» (Червоний прапор — 1986 — №№ 138—142 (сер­пень), до речі, саме до цього матеріалу подано кілька фотознімків ), «Іван Франко Коломия») (Івано-Франківськ, Галичина, 1991 - 22 с), «Два ювілеї Івана Франка» (Новий час — 1996— 24 серп— С 6 та ін.) Дещо до фран­кознавчої бібліографи І. Білинкевича (24 позиції) подає М. Васильчук у своїй книжечці «П'ять імен» (С 29-30).

На перший погляд, може здатися, що І. Білинкевич, хоч і копав глибоко на полі пошуковому, зате мав під обсерваційним оком вузький лан, тобто Коломийщині. Ця підозра знімається відразу, увіходити у рукописний масив дослідника. Уважно переглядаючи зошит-схему «Перебування Івана Франка на Статславщині, 1874—1914», збагнемо, як ретельно і документалізовано добувався вчений до найменшого факту, дати або й згадки його цікавить місцевість, мотиви відвідин (особисте кохання, пошук притулку, студентська мандрівка, допомога в організації жіночого руху, пропдгандистсько-просвітницька діяльність, родинно-сімейні обов'язки, читання поеми «Мойсей»), він точно, за алфавітом визбирує назви населених пунктів, де бував І. Франко фіксує їх, проставляючи день, місяць, рік.

Є серед надбання Білинкевича три зошити до теми «Іван Франко на ґуцульщині» (зошит перший учнівський, у клітинку, 10 с, під назвою «Іван Франко на Косівщині» Вкінці, у лівому кутку нижньої пагінації є позначка Коломия, 14VІІІ.1976, зошит другий учнівський, лінійований, без нумерації сторінок, третій зошит учнівський, лінійований, 21с. Рукопис засвідчує, що це, написана фіолетового кольору кульковою ручкою, стаття має викінчений характер і, по суп, скомпонована з фактичного матеріалу перших двох зошитів І дата вкінці рукопису теж підтверджує це Коломия, ЗО.VIII.1976). Одразу ж виникає запитання, чи публікував І. Білинкевич бодай фрагменти з опра­цьованої теми. Так, але тільки дещо, оскільки, як то мовиться, не дуже щастило йому, усе хтось ніби перебігав дорогу. Ось, наприклад, ще 14 серпня 1976р. він листом звертається до Косівської районної газети з проханням надрукувати його статтю до 120-річчя з дня народження Франка, І, зазначає, що «старався згадати тільки про ті факти, які мають документальне під­твердження. Дещо із згаданих мною фактів є новими, досі ніким не згаду­ваними (підкр. моє - В К) Редактор Олександр Бартош відповідав, що «на жаль, не можемо » (Тут і далі, наводимо рядки з листів, що їх люб'язно передала мені вдова М. Білинкевич для опрацювання) Подібні відмови із традиційним «на жаль», надходили І. Білинкевичу і з Верховинської районної газети «Світанок»(листи за №№ 183, 186 від 30 серпня, 3 вересня 1976р.)

Може, найбільшою є публікація «Гуцульщина манила його» (Жовтень – 1986 - № 8- С 93-101).