Історія написання й видання та художня цінність історичного роману у віршах Маруся Чурай

прийшов Бобренко, похиливши гребінь:

«Знайшов собі ти дівчину до пари,

а я ускочив під дурного греблю».

Життя Бобренків минало у прокльонах і сварках. Проте не злидні були тому причиною, а нестримне бажання Орихни якнайшвидше розбагатіти ціною надривної праці.

Бобренки, ті не дуже бідували.

Вони в оренду землю віддавали.

У Кривохатках хатка та нова

єдина, може, хатка не крива.Раннє вдівство озлобило Бобренчиху насамперед через те, що тепер розбагаті­ти стало набагато тяжче:

...лишалася вдовою,

лютіша стала до роботи вдвоє.

Було не вип'є, бідна, і не заїсть,

уся пішла в роботу і у злість,

Така уже зробилась, як Яга.

Проворна, хитра Бобренчиха прагнула мати вигоду з усього. Переживаючи, то з походу син може повернутися калікою, вона заохочує Марусю вірно чекати його, та ще й улесливо дякує дівчині:

І чим же ми за це тобі віддячимо? –

казала так Бобренчиха не раз.

Коли ж Гриць прийшов додому живим і здоровим - уцілів один з небагатьох, мати враз змінилась, зметикувавши, що син може одружитися з багачкою;

Не відкладай же, ти тепер на часі.

І не катуйся, завжди так було,

Тепер дівки до гарних хлопців ласі, -

багато хлопців, сину, полягло.

У інший час посватався б ти, дзуськи.

Жених у неї був би й привозний.

Тепер твої всі Гальки й всі Маруськи,