Історія написання й видання та художня цінність історичного роману у віршах Маруся Чурай

А вже Бобренки з тим усім не крились.

Не встигла їм душа й почервоніть, -

Гриць катується не менше Чураївни (танець з Галею "навиворіт душі") і ро­бить спробу виправити помилку, але на перепросинах знову хоче своєрідного"бариша" - Марусиного жалю, прощення, співчуття, вдячності, що вернувся. Надто багато в Бобренкових словах такого, що не робить йому честі: цинічного оправдання -

Життя - така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

надмірно-штучної зневаги до Галі -

Що Галя - гуска, то й по ній це видно,

звинувачення Чураївни, що причарувала, -

А може, й правду кажуть,

що ти відьма, приворожила - і пропав навік.

Бо що б мене інакше так палило,

чого я так страждаю і борюсь?

Куди б мене в житті не прихилило,

а все одно до тебе я вернусь,

цинічної відвертості -

Як хочеш знати, - так, я їм продався,

але в душі на тебе я молюсь!

хитрості й словоблудства -

Він говорив, і відбувалось диво.

Він зраду якось так перетворив,

так говорив беззахисне й правдиво, —

неначе він про подвиг говорив.

Саме під час перепросин і була зруйнована Грицем остання фортеця любові. Ось чому так трагічно звучить з Марусиних уст:

Це ж цілий вік стоятиме між нами.