Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Уряд розробив і подав до Верховної Ради «Концепцію державної регіональної політики», яка є сукупністю організаційних, правових, економіч¬них заходів держави у цій сфері відповідно до поточних і стратегічних ці¬лей. Ці заходи спрямовані на стимулювання ефективного розвитку продук¬тивних сил регіонів, раціональне використання їхнього ресурсного потен¬ціалу, створення нормальних умов для життєдіяльності населення, досяг¬нення екологічної безпеки, вдосконалення територіальної організації сус¬пільства. Державна регіональна економічна політика спрямовується на за¬безпечення однакових умов функціонування господарських комплексів ре¬гіонів і збереження територіальної цілісності Української держави. Вона спирається на такі принципи:

— правове забезпечення подальшого посилення економічної самостій¬ності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральни¬ми і місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самовря¬дування, зміцнення їх фінансово-економічної основи та підвищення відпо¬відальності у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвит¬ку територій;

— дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та органічної єдності у розвитку продуктивних сил регіонів, у вирішенні завдань соціаль¬но-економічного розвитку країни в цілому;

— врахування вимог екологічної безпеки під час реформування струк¬тури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств.

Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, закону України «Про місцеве самоврядування в Укра¬їні», інших нормативно-правових актів.

Головні її цілі такі:

— збільшення національного багатства країни шляхом ефективного ви-користання природно-ресурсного та науково-технічного потенціалу кож¬ного регіону і тісного співробітництва між регіонами;

— послідовне здійснення заходів щодо поступового підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, раціоналізації систем розселення;

— врахування економічних, соціальних, історико-культурних та ін¬ших особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

— підтримання внутрірегіональної збалансованості економічного роз¬витку, екологічного стану, соціально-демографічного і суспільно-політичного процесу;

— досягнення економічно і соціально виправданого рівня комплексно¬сті та раціоналізації структури господарства регіонів, підвищення життєза¬безпечення галузей виробництва в ринкових умовах;

— створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та рин¬кової інфраструктури, активного проведення приватизації державного май¬на, земельної реформи, реформи у сфері державного оподаткування та ін¬ших ринкових перетворень;

— формування і розвиток спеціальних (вільних) економічних зон з ви¬значенням територій для їх розміщення, облаштування державних кордо¬нів і налагодження на новій основі системи зв'язків між прикордонними регіонами;

— удосконалення економічного районування країни;

— підвищення рівня добробуту і забезпечення єдиних мінімальних со¬ціальних стандартів та соціального захисту населення, незалежно від еко¬номічних можливостей регіонів;

— стабілізація рівня життя населення, створення міцних засад для його підвищення в усіх регіонах;