Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Протягом останніх років відбулося падіння обсягів виробництва (послуг) у всіх без винятку галузях, і найпомітніше — у трьох провідних секторах — промисловості, сільському господарстві, капітальному бу¬дівництві, де створюється переважна частка валового внутрішнього продукту країни. Тенденція щорічного скорочення обсягів виробництва промислової продукції утвердилася майже у всіх регіонах. Найвищі темпи спаду виробництва в цілому за 6 років (1992—1997) припадають на промисловість Кіровоградської (71 %), Житомирської (68 %), Во¬линської (67 %), Херсонської (63 %), Чернігівської та Харківсь¬кої (по 59 %) областей, проти 52 % у середньому по промисловос¬ті країни. Це в основному пов'язане з тим, що в структурі промисловості названих областей переважають підприємства машинобу¬дівної, легкої, харчової та деяких інших галузей, де спостерігається най¬більше скорочення обсягів виробництва.

Значне скорочення відбувалося також у тих регіонах, де провідне місце в структурі промисловості займають підприємства базових галу¬зей — чорної і кольорової металургії, паливної та хімічної промисло¬вості. Так, у Луганській області зменшення обсягів виробництва про¬мислової продукції становило 62 %, Дніпропетровській—54 %, До¬нецькій — 51 %, Сумській області — 58 %.Нерівномірність розвитку кризових явищ по окремих галузях про¬мисловості, різкі відмінності у підвищенні цін на продукцію базових галузей спричинили подальшу диференціацію промислових потенціалів регіонів та рівнів їхньої економіки. За цей період зросла питома вага 'індустріальне розвинутих областей — Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської. Якщо у 1991 p. сумарна частка їх становила 36,6 %, то у 1997 p.—52,6 %. Тобто сьогодні на 4 наз¬вані області припадає більш як половина всього промислового потен¬ціалу країни, що свідчить не стільки про нерівномірне розміщення про¬мисловості по території, скільки про слабку керованість з боку держави економічними процесами, особливо у сфері цінової та інвестиційної полі¬тики. Натомість дуже знизився рівень Львівської, Одеської, Харківсь¬кої областей, бо їхні потужні машинобудівні та оборонні комплекси, зорієнтовані раніше на загальносоюзний ринок, зазнали найбільшого уда¬ру від руйнування колишніх економічних зв'язків.

Зменшилася також питома вага практично всіх західних областей (крім Рівненської); зокрема, частка Волинської, Закарпатської, Терно¬пільської (а також Чернігівської) областей становить менше 1 %, що ч свідченням катастрофічного згортання промислового виробництва у Західному регіоні, де його становлення почалося лише наприкінці 50-х та у 60—70-х роках, і тому не встиг утворитися потрібний потенціал.

Протягом 6 років реформування відбувалися негативні явища у сільському господарстві. Обсяги виробництва продукції аграрного сек¬тора скоротилися в усіх 25 мезорегіонах (24 областях та в Автономній Республіці Крим). Найбільше падіння сталося у Кіровоградській, За¬порізькій, Луганській, Миколаївській областях. Автономній Республіці Крим (понад 50 % у кожному мезорегіоні, проти 40 % по Україні в цілому). Помірнішими темпами цей процес ішов у західних та поділь¬ських областях, де темпи падіння становили 20—35 % і активніше реформувалися економічні відносини в аграрній сфері.

Відбулися деякі зміни у динаміці територіальних пропорцій аграр¬ного сектора. Зокрема, зросла питома вага Вінницької, Івано-Фран¬ківської, Закарпатської, Київської, Львівської, Хмельницької, Черкась¬кої областей, тобто тих, які спеціалізувалися на виробництві зерна і цук¬рових буряків. Водночас знизилася частка Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Харківської, Чер¬нігівської областей, де економічні перетворення в аграрно-промислово¬му комплексі проводилися непослідовно.

У цілому зрушення у територіальних пропорціях розвитку сільсько¬го господарства були не такі масштабні, як у промисловості. Це поясню¬ється більш рівномірним розміщенням господарств цього сектора еконо¬міки по території країни і більш стабільним ціновим становищем усере¬дині нього.

Економічна криза не обминула і капітального будівництва. За 1992—1997 pp. обсяги капітальних вкладень у народне господарство Ук¬раїни зменшилися в цілому у 4,4 раза; у господарство західних облас¬тей — в 5 разів, у тому числі Чернівецької області — у 9 разів, Закар¬патської — у 8,8 раза, Волинської — у 6 разів. Різке скорочення обсягів капітального будівництва було характерним для деяких приморських та центральних територій: в Автономній Республіці Крим—в 11 разів, в Одеській області — 7,5 раза, Кіровоградській та Житомирській — у 9 разів. Це спричинило зменшення обсягів будівництва і введення в експлуатацію об'єктів соціальної та виробничої інфраструк¬тури, що негативно позначилося на забезпеченні потреб населення. Зок¬рема, обсяги введення жилих будинків у 1997 p. скоротилися по краї¬ні у 2,4 раза проти 1990 p., а по Дніпропетровській і Чернігівській областях — у 4,6 раза, Миколаївській і Херсонській — у 3,9 раза, За¬порізькій — в 3,5 раза. Донецькій — у 3,6 раза, по Києву — більш як у 2 рази. Зменшення інвестицій у соціально-культурне будівництво, не¬стача фінансових ресурсів на підтримання у належному стані діючих об'єктів призвели до послаблення матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури, погіршення показників забезпечення потреб населення послугами, особливо у сільській місцевості.Стислий аналіз соціально-економічного розвитку регіонів протягом 1992—1997 pp. свідчить про руйнацію територіальних пропорцій, які складалися й усталювалися десятиліттями. Перехід економіки регіонів до ринкових відносин відбувається, на жаль, стихійно, нерегульовано, поза державним централізованим контролем. Внаслідок цього замість поступового нівелювання (зближення) рівнів соціально-економічного розвитку регіонів відбувається їх диференціація. Через слабку ке¬рованість з боку держави проце¬сами регіонального розвитку, під впливом економічних, соціаль¬них, екологічних та інших причин у багатьох регіонах (зокрема, за¬хідних) практично перестали дія¬ти стимули саморозвитку, і це призвело до майже депресивного стану. Стала тенденція зниження обсягів виробництва промисло¬вої та сільськогосподарської про¬дукції, капітального будівництва, значне зменшення реальних до¬ходів населення спостерігаються також у Житомирській, Кіровог¬радській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим.