Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

— гарантування продовольчого забезпечення регіонів, створення висо-копродуктивних галузей в агропромисловому виробництві, вихід на продо¬вольчі ринки світу;

— гарантування соціальних прав громадян, забезпечення зайнятості на¬селення шляхом вдосконалення функціонування ринків праці та регулю¬вання міграційних процесів;

— запобігання погіршенню демографічної ситуації, гострим проявам депопуляції населення;

— здійснення заходів економічного і соціального характеру, спрямова¬них на збільшення тривалості життя та природного приросту населення у регіонах;

— формування раціональної системи розселення шляхом збереження існуючих і створення нових населених пунктів, активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і спри¬яння якісним перетворенням у них;— регулювання господарської збалансованості регіонів, запобігання за-брудненню навколишнього середовища, ліквідація наслідків його забруд¬нення, ефективне використання та відтворення природних ресурсів, впро¬вадження економічного механізму природокористування, збереження ге¬нетичного фонду живої природи, унікальних територій і природних об'єк¬тів;

— екологічно обгрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів. Відповідно до цілей визначаються стратегічні та поточні завдання дер¬жавної регіональної політики в кожному конкретному регіоні і розробляю¬ться конкретні заходи, здійснення яких забезпечуватиме розвиток його еко¬номіки і в кінцевому результаті — підвищення добробуту народу.

4. Вдосконалення галузевого територіального управління на прикладі окремого регіону

Трансформаційні процеси, спрямовані на розбудову Української дер¬жави, вимагають вироблення нової, науково обгрунтованої регіональної політики. Адже чим краще діє система управління і господарювання у кожному регіоні, чим повніше використовується його природно-ресурсний та науково-технічний потенціал для високоефективного функціонування властивих йому товаровиробництв, чим тіснішими стають міжрегіональні ринкові зв'язки у процесах поглиблення спеціалізації та інтеграції, тим скоріше міцнішає держава і підвищується добробут її народу.

Саме тому треба законодавчо закріпити основні засади регіональної полі¬тики, а також переорієнтувати інвестиційну й інноваційну діяльність, подат¬кову, бюджетну і структурну політику в регіональну площину. Це яскраво доводить досвід Чернігівщини, якій протягом десятиріч відводилася роль поста¬чальника сировини і продовольства на загальнодержавний ринок, а інвесту¬вання господарського комплексу та фінансування соціальної сфери здійсню¬валося за залишковим принципом. Така політика призвела до деформації га¬лузевої структури виробництва, нераціонального використання наявних міне¬рально-сировинних ресурсів, загострення демографічної кризи, особливо на півночі області . Протягом 1990—1998 pp. обсяги промислового виробництва тут ско¬ротилися майже втричі, рентабельність зменшилася у 4—5 разів. Наслід¬ком цього стали скорочення кількості робочих місць, низька конкуренто-спроможність продукції багатьох промислових підприємств, руйнація їх¬ніх зовнішньоекономічних зв'язків.

У критичному стані перебуває сільське господарство. Виробництво таких традиційних для цих районів монокультур, як картопля і льон, ско¬ротилося більш як у 6 разів, молока — у 3,3, м'яса — у 3,8 раза. Через локалізацію своєї діяльності більшість сільськогосподарських підприємств здійснює натуральний розподіл.

Нагального вирішення потребує проблема працевлаштування насе¬лення, особливо у Городнянському районі, де банкрутство заводу, що входив до складу колишнього воєнно-промислового комплексу, і ліквіда¬ція військової частини спричинили безробіття 20% працездатних жителів райцентру. Якщо не вжити екстраординарних заходів для створення но¬вих робочих місць, то до кінця 2010 p. кожен другий житель північних районів області буде безробітним.

Глибокий аналіз соціально-економічної ситуації переконує, що тра¬диційними підходами змінити її на краще неможливо. На нашу думку, необхідно сформувати у північній частині області відкриту економічну систему ринкового типу з елементами державного регулювання, в основі якої буде раціональне використання наявного ресурсного потенціалу та можливостей прикордонного співробітництва шляхом запровадження спе¬ціального режиму інвестиційної діяльності. Пропозиції області в цьому напрямі зустріли підтримку Кабінету Міністрів України, у червні 1999 p. видано відповідний Указ Президента України Л. Д. Кучми. Реалізація положень указу вимагає значних інвестиційних капіталовкладень, у пер¬шу чергу, для активного використання природно-ресурсного потенціалу регіону, для оновлення активної частини основних фондів у виробницт¬вах з коротким періодом капіталовіддачі. Необхідно забезпечити зростан¬ня випуску засобів виробництва і предметів споживання, з постійним збіль-шенням частки останніх у загальному обсягу товарів. Це дозволить сфор¬мувати раціональну структуру господарського комплексу, забезпечити ре¬альне зростання матеріального добробуту людей, щоб поступово вивести його на докризовий рівень, відновити позитивний приріст населення, по¬ліпшити екологічну і соціальну ситуацію.