Світові релігії
Запозичивши з стародавніх релігій обряд миропо¬мазання, християни оголосили його таїнством. У ранніх християнських церквах хрещення і миропомазання здійснювалося лише на Пасху. Таїнство миропома¬зання виконували, як правило, над немовлям.Сповідь — спокутуючи власні гріхи священикові, віруючі сподівалися одержати через нього прощення від Бога. Джерела таїнства покаяння, або сповіді, — в первісних віруваннях про зло і гріх як "бісові сили", котрі переслідують людину і яких можна позбутися, розповівши про свої гріхи іншим людям або промов¬ляючи слова закляття.
У християнстві сповідь спочатку була прилюдною, і лише наприкінці IX ст.— замінена таємною, тобто сповіддю віруючого священику, хоча в православ'ї тепер, поряд з таємною, існує і загальна сповідь.
У християнській реліїійній обрядності таїнство шлюбу утвердилося порівняно пізно. Його ритуал склався лише у XVI ст. Згідно з твердженням право¬славних і католицьких священиків, це таїнство освячує шлюбний союз "іменем Божим", передає одружу¬ваним "благодать одностайності" в народженні й ви¬хованні дітей.
Священство — посвята у сан диякона, священика або єпископа. Рукоположений служитель культу після цього стає посередником між Богом і людиною.
Обряд священства існував і у дохристиянських релігіях, був запозичений християнами в період ут¬вердження перших релігійних громад і посідав значне місце. Після проголошення християнства державною релігією розпочалося становлення церковної ієрар¬хії — священновладдя церковних чинів зверху донизу. Католицька церква встановила свою, власну ієрархію за феодальним зразком. Те саме можна сказати і що¬до православ'я. У протестантизмі священновладдя спро¬щене. Всі християнські релігії визнають божественне походження церковної ієрархії.
У християнстві священство здійснюється лише чоловіками і має три ступені: диякон, пресвітер (священик), єпископ. Диякон — священнослужи¬тель першого ступеня. Він бере участь у бого¬служінні, прислужує при таїнствах, але не має пра¬ва робити це самостійно. Пресвітер (священик) може самостійно проводити богослужіння, обряди і шість таїнств із семи, визнаних у католицизмі й православ'ї, крім рукоположення. Єпископ — свя¬щеннослужитель найвищої категорії, здійснює всі сім таїнств і має право висвячувати у сан диякона та пресвітера. Всі служителі культу наділені владою над віруючими.
Єлеосвячення, або соборування, — помазання хво¬рого освяченою олією — єлеєм. Згідно з вченням православної церкви, єлеосвячення зцілює немочі ду¬ховні й тілесні — ті, які є наслідком гріхів. В православ'ї єлеосвячення здійснюється над особами старше 7 років, які хворіють тілесними або душев¬ними хворобами (відчай, скорбота тощо).
Таїнство єлеосвячення в православній церкві спо¬чатку здійснювалося сімома священиками. Вони за¬палювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз змазували єлеєм хворого. Те¬пер цей обряд здійснює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім мо¬литов і т. п.
Церковні свята своїми назвами зобов'язані два¬надцяти місяцям року і належать до так званих вели¬ких свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.
Свято "Різдво Христове" православна церква за¬раховує до числа своїх "двонадесятих свят". Це од¬не з основних свят християнства. Своїм походжен¬ням воно зобов'язане євангельським оповідям про дивне народження Ісуса Христа — сина Божого і водночас людини.
Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, Наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу Осиріса, а 25 грудня — день народження стародавньо¬го іранського бога Митри. Утверджуючись в різних країнах, свято "Різдво Христове" вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що не суперечили христи¬янським догмам.
У Київську Русь свято прийшло разом з христи¬янством у X ст. і злилося з зимовим старо¬слов'янським святом — святками.
Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.