Світові релігії

395 р. Римська імперія розкололася на Західну та Східну. Розпочався процес розділення римської і константинопольської церков, який завершився у 1054 р. Західна церква з часом отримала назву като¬лицької (з грецьк. КаІЇгоІіков — вселенський), а схід¬на — православної (з грецьк. — правовір'я).

У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католицизму відокремилися протестантські церк¬ви. Так у християнстві виникли три основні течії: православ'я, католицизм і протестантизм (з лат. protestan — той, що заперечує).

Православ'я (308 млн віруючих). У сучасному світі існують 15 автокефальних (незалежних, самостійних) церков — Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Румунська, Кіпр¬ська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Че¬хії та Словаччини, Американська. На середину 90-х років у вселенському православ'ї існували ще й 5 ав¬тономних церков: Синайська, Фінляндська, Японсь¬ка, Критська і Естонська.

Основу православного віровчення складає Біблія ("Святе Письмо"), Святий переказ, Символ віри, за¬тверджений на перших двох Соборах 325 і 381 рр.

Особливої уваги церква надає наверненню неофі¬тів, внутрішньому пишному оформленню храмів, проведенню богослужіння, де важлива роль належить священику. Православне духовенство поділяється на чорне (ченці), що складає вищі церковні чини, і біле — одружені парафіяльні священики.

Для православних віруючих є дуже важливим відвідання храмів, виконання постів, таїнств, у яких "під видимим образом передається невидима Благо¬дать Божа". Православна церква визнає сім таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропома¬зання, шлюб і єлеосвячення.

Хрещення — прилучення до християнства шляхом занурення у воду або окроплення. Слово "охрещений" рівнозначне слову "християнин".

Обряд окроплення водою як магічна дія виник ще в далекому минулому. У багатьох народів вважалося, що вода має здатність відганяти від людини "нечисту силу". Тому ще до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при занурю¬ванні в неї Давати йому ім'я.

Раннє християнство не знало обряду хрещення. Воно впроваджувалося поступово і тільки рішеннями перших вселенських соборів (IV ст.) було оголошене обов'язковим. Форма обряду у різних християнських церков різноманітна: католики обливають свяченою водою; протестанти — окроплюють або занурюють у воду; православні тричі занурюють немовля у «святу воду». Цією дією нібито змивається "пері вородний гріх", наслідуваний дитиною від "пра¬батьків людства", що відкриває перед нею перспек¬тиву спасіння. ;

Причастя, або євхаристія, — з'їдання хліба та вина, які сприймаються як тіло й кров Христа. При¬чащаючись, вчить церква, віруючий приймає "подячну жертву" і "прилучається до божественного єства". У деяких протестантських церквах і сектах (євангель¬ські християни-баптисти, адвентисти, менноніти, п'я¬тидесятники та ін.) специфічною формою причастя є хлібопереломлення. На відміну від православ'я та ка¬толицизму, вони вважають причастя не таїнством, а обрядом, який символізує духовну єдність вірую¬чих у їхній вірі у друге пришестя Хрирта.

Першоджерелами таїнства причастя є ті самі ста¬родавні вірування та обряди. Первісні люди вважали, що поїдання тотемної тварини надає їм її сили, вла¬стивостей. З появою землеробства хліб і вино почали вважатися кров'ю рослинницьких духів і божеств, до яких люди "причащалися". З стародавніх релігій християни запозичили таїнство причастя, пов'язав¬ши його з вченням про викупну жертовну смерть Ісуса.

Миропомазання — передавання хрещеному "благо¬даті Святого Духу" змазуванням йоґо ароматичною речовиною — миром.

Обряд змазування тіла оліїстими речовинами ви¬ник, звичайно, набагато раніше, ніж християнство. Люди вірили в магічні властивості речовин. Пізніше помазання здійснювалося, наприклад в Індії, при хрещенні, на весіллях і похоронах. У Єгипті засто¬совували помазання при освяченні жреців, змазу¬вали голову при освяченні первосвящеником згідно з обрядом іудаїзму.