Світові релігії
Підкреслимо, що буддизм зводить у абсолют твердження, за яким головна риса чуттєвого буття в усіх його формах робить страждання суттю буття. Власне життя, існування у будь-якій формі завжди є обов'язково стражданням та злом. Цим буддизм відрізняється від інших релігій, які були до і існують після нього.Справді, в усіх релігіях, як правило, "світ зем¬ний", "світ чуттєвий" принижується, а протиставле¬ний йому "світ небесний" звеличується, утверд¬жується як "істинне буття". Звідси — логічний висно¬вок, що перебування у земному світі повинно бути використане для підготовки до "життя" у "світі не¬бесному". Зрозуміло, що "вічне життя" дається як винагорода за перетергшені страждання під час пере¬бування на землі.
Зробивши відправним пунктом свого вчення то¬тожність будь-якого існування зі стражданням, буд¬дизм вже не зміг припустити можливість якогось іншого буття, крім повного страждання. Смерть, що е водночас стражданням, також не позбавляє від мук. Шсля неї розпочинається нове, знову наповнене стражданнями існування: вчення брахманізму щодо переродження залишилося у буддизмі незмінним.
Однак буддизм вказує шлях до порятунку, до по¬долання страждань. Він полягає у повному подоланні людських почуттів, бажань, вічного блаженства у злитті з божеством і досягнення абсолютного спо¬кою — нірвани. Шлях до порятунку сформульовано у "третій святій істині": "Що ж є святою істиною по¬збавлення страждань? Це — повне позбавлення ба¬жань, повне заперечення їх і усунення їх". Допомогти у здійсненні цього шляху можуть вісім доброчинно-стей: правильні погляди, правильна рішучість, пра¬вильна мова, правильна поведінка, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильний напрям думки і правильне зосередження.
Чуттєвий світ у буддизмі позначається терміном "сансара", запозиченим буддистами з брахманізму. Переконувати віруючих Індії епохи формування буд¬дизму в тому, що світ сповнений страждань, не було потреби. Це стверджували існуючі релігійні філо¬софські традиції, це відчували прості люди на своєму життєвому шляху саме тоді, коли руйнувались вікові суспільні традиції: коли податковий прес вичавлював з людей усі життєві соки; коли на кожному кроці лю¬дину підстерігала страшна перспектива розорення, зубожіння, рабства. За таких умов традиційно-релі-гійне критичне ставлення до чуттєвого світу знайшло своє повне завершення. Якщо брахмани обіцяли пер¬спективу радісного щасливого життя тому, хто наро¬дився раджею, багатим купцем, могутнім воєна¬чальником у разі слідування релігійним діям, прине¬сення жертв, то буддійські проповідники повністю заперечували існування життя без зла, без страждань.
Демон зла, бог смерті Мара пробував залякати "Просвітленого" страшними бурями. Щоб спокусити його радощами життя і змусити відмовитись від вка¬зування людям шляху порятунку, він посилав до нього своїх гарних дочок. Сім днів (згідно з іншими твердженнями — чотири тижні) розмірковував Будда і все-таки переборов нерішучість. Неподалік Бенаре-са (нині Сарнат) Будда проголосив перед п'ятьма майбутніми учнями свою першу проповідь. В ній він стисло сформулював основні положення нової релігії, або, як кажуть буддисти, "привів у рух колесо дхар-ми". Протягом 40 років, оточений учнями, ходив він горами й долинами поблизу Гангу, творячи дива і проповідуючи своє вчення. Спочатку воно називалося дхармою (слід розуміти як закон життя). Потім нова релігія стала носити ім'я свого засновника — буддизм.
Помер Будда, згідно з легендами, у 80-літаьому віці в Кушинагарі (що, як твердять, відповідає су¬часній Каспі) Будда, що лежав під деревом у позі ле¬ва, звернувся до ченців і мирян з такими словами: "Тепер, ченці, мені нічого більше сказати, крім того, що все створене піддягає руйнуванню! Для врятуван¬ня докладіть усіх зусиль!" Смерть Будди буддисти на¬зивають досягненням великої нірвани. Згідно з кано¬ном, Будда помер у день травневого повнолуння. Цю дату шанують, як дату народження та прозріння, то¬му її називають "тричі святим днем".
Буддійська релігійна література нараховує багато тисяч творів. Канонічною вважається Тршіітака, що включає в себе 3 частини: віная-літака (міфи про Будду та його повчання); сутта-пітака (притчі й бесі¬ди , Будди та його послідовників), абхідхарма-гатака (філософія буддизму).
Різноманітні школи і течії буддизму вносили по¬правки до Трипітаки. Тому у 1871 р. в Мандалаї (Бір¬ма) було скликано спеціальний собор, на якому 2400 делегатів шляхом зіставлення різних списків та перекладів Трипітаки створили її уніфікований текст. Пізніше його вирізьбили на 729 мармурових плитах, кожна з яких зберігалася у невеличкому окремому храмі. Так було створено своєрідну бібліотеку, яка зберігала канон і стала місцем, шанованим буддистаг ми всього світу.
Крім канонічної літератури, буддисти вважають корисною і неканонічну. В цілому це збірники біографії Будди або коментарі до канону; складалися вони у II—VIII ст. н. е. Найбільше неканонічної літератури було написано у IV—VIII ст. н. е. в період розквіту буддизму в Північній Індії і на Цейлоні.