Світові релігії
Моральні заповіді буддизму (панчашила) мають характер заборон: 1) не вбивати жодну живу істо¬ту; 2) не брати чужої власності; 3) не торкатися чужої дружини; 4) не говорити неправди; 5) не пи¬ти вина.Послідовник Будди не повинен відповідати злом на зло, має захищати інших від насильства, не мета¬тися за несправедливість. Буддист спокійно, терпляче ставиться до зла, ухиляючись лише від співучасті в ньому. Положення буддизму про непротивлення злу насильством, заклики до терпіння примиряють віруючу людину з її долею, роблять її пасивною та покірною.
Перші буддійські громади складалися з жебрую¬чих ченців. Вони носили простий одяг жовтого ко¬льору (ознака нижчої касти), жили з милостині, їли один раз на добу — перед заходом сонця, тобто вели суворий, аскетичний спосіб життя. Чернечий буддизм отримав назву хінаяна. Але не всі послідовники Буд¬ди погоджувалися бути ченцями, а залишатися "у миру". Вони склали другий напрям у буддизмі — ма-хаяну. їхні головні релігійні обов'язки — виконувати п'ять моральних заборон і жертвувати на користь чернечої громади. Основу буддійської релігійної орга¬нізації (махаяни) складає група віруючих мирян, очолю¬ваних ченцем, які групуються навколо певного храму.
Протягом VII—XIV ст. у Тібеті виникла і набула поширення така форма буддизму, як ламаїзм (лама — чернець) (20,6 млн). Його засновником є тибетський лама Цзонкаба (кін. XIV — поч. XV ст.). Ламаїзм, по¬ряд з істинами буддизму, пропагує містичні уявлення про світ, про надприродні сили. На території Ро¬сійської імперії лами з'явилися у 90-х роках XVII ст. Вони прийшли з Монголії, після її окупації маньч¬журськими військами (Цинська імперія). На початку XVIII ст. вони створили кілька релігійних центрів — дацанів.
Головним канонічним текстом ламаїзму є Ганд-жур — збірка "одкровень" Будди (108 томів), а також Данджур — переклад буддійських вчень (225 томів).
Ламаїзм надає Будді атрибути вищого божества — творця, "істинної сутності світу". Пантеон ламаїзму включає в себе будд, ідамів (божества-охоронці), джар-мапалів (захисники віри) та інші фантастичні образи.
Без вчення Будди неможливе спасіння, вчить ла¬маїзм, але викласти це вчення може лише лама, чия допомога є необхідною умовою досягнення блажен¬ства і позбавлення гріхів. Шанування лами розгля¬дається як шанування самого Будди.
Вищий лама (далай-лама) шанується як земне втілення Бодхисатви-Авалокі-Швари. Тибетський вер¬ховний лама (панчен-лама) вважається живим буддою Амітабхи.
Буддійська людність в Росії має три відділення — бурятське, тувинське і калмицьке на чолі з Централь¬ним духовним управлінням буддистів Росії (дацан у с. Іволга, в 40 км від м. Улан-Уде).
Дзен-буддизм — один з різновидів буддизму. За¬сновником цього напряму, який став за останні 30 років предметом широкого інтересу в СІЛА та За¬хідній Європі, вважається індійський монах Бод-хідхарма (?—528 рр.), який начебто прибув у 520 р. до Китаю і заснував там особливу "езотеричну", тобто призначену лише для вузького кола "посвячених", школу буддизму. Ця школа отримала назву чань-будцизму. "Чань" (японське — "дзен") є модифі¬кацією терміну, що передається в японській та ки¬тайській мовах поширеним у буддизмі санскритським словом "дх'яна" — споглядання.
Розглянемо монастирський дзен-будцизм. Мона¬стир був і залишається основною формою відтво¬рення дзен-буддизму. Життя монастиря починається звичайно о 3 годині ранку. Снідають поночі, обідають о 10 ранку, вечеряють о 4 годині дня, причому в їжу вживають лише рис, ячмінь, бобові, овочі. Роздача і прийом страв здійснюються за складним ритуалом і супроводжуються великою кількістю дій, що мають символічний зміст. Після сніданку всі приступають до роботи: це — прибирання приміщень і монастирсь¬кого дворища, праця на землі, що належить мона¬стирю, тощо. Фізична праця — невід'ємна частина монастирського побуту, однією з вимог якого є: "День без роботи — день без їжі". Розпорядок дня включає також співбесіди з наставниками, які супро¬воджуються ритуалом.
Цей розпорядок певною мірою змінюється в періоди інтенсивних духовних сесій, які провадяться щомісячно протягом 7—8 днів. Під час сесій сеанси споглядання тривають по 17—18 годин на добу. Ченці сидять у позі лотоса, розслабившись і напівпри-кривши очі. їхня мета — досягти високого ступеня зосередження, втратити відчуття особистого "я" і за¬нуритися у абсолютне "бездум'я", віддатися Пустоті й Абсолюту. За учнями спостерігає чернець, який по¬ходжає по залі й бамбуковим кийком б'є по спинах тих, хто втомився.