Інтуїція

Пізнавальний процес, на його думку, базується на ідеях трьох типів: вроджених, отриманих в результаті чуттєвого досвіду та мислительної діяльності. Вроджені ідеї дозволяють людині тільки отримувати знання, а інтуїція здійснює усвідомлення цього знання та світчить про її істинність. За Декартом, усе вроджене – інтуїтивне, але не все інтуїтивне – вроджене.

Бенедикт Спіноза (163201677) – голандський мислитель-матеріаліст 17 ст. запропонував інший варіант раціоналістичного трактування інтуїції.

Декарт прийшов до висновку, що природу матеріальних об`єктів «набагато легше пізнати, бачачи їх поступове виникнення, ніж розглядаючи їх як … готові». Оскільки усвідомлення цих результатів здійснює інтуїція, то вона є вищим родом пізнання. В цьому точка доторку і зі спінозівською трактовкою інтуїції як вищого («третього») роду пізнання самої сутності речей. інтуїція у Спінози вже не пов`язана з вродженими ідеями. Розум не вичерпується тільки різними формами розсудливого пізнання, а включає в себе і інтуїцію. Остання представляє собою найвищий прояв раціональних здібностей людини, засноване на свободі сприйняття. інтуїція у Спінози – це свого роду пришвидшений умовивід. Інтуїтивний акт, за Спінозою, нерозривно пов`язаний з логічним мисленням. Спіноза розвивав визначення інтуїції , дане Декартом, яке було обумовлене застосуванням аксіоматичного (аксіома - незаперечна істина) методу до дослідження філософських проблем знання.

Готфрід Лейбніц (1646-1716) – основоположник ідеалістичного плюралізму (все існуюче складається з мнжини самостійних, рівнозначних сутностей) – він не виходить, на відміну від Спінози, за рамки раціоналістичної трактовки інтуїції, знову звертає свій погляд на теорію вроджених ідей. На відміну від Декарта Г. Лейбніц вважає, що самоочевидність та ясність ідеї в число ознак інтуїції вже не входять. Під інтуїтивним розуміється пізнання речі в сукупності всіх її ознак. Інтуїція – найвищий рівень пізнання, дозволяє усвідомлювати всі раціональні істини.

Г. Лейбніц пішов далі своїх попередників говорячи, що інтуїція – це результат довготривалої попередньої пізнавальної діяльності.

Вищий критерій істинності, за Г. Лейбніцом, - принцип тотожності. Він є інтуїтивним. «Перше чітке, розбірливе поняття ми можемо пізнати тільки інтуїтивно, в той час як складні поняття – по більшій мірі тільки символічно».

Інакше підходять до розгляду питання про особливості інтуїтивного знання матеріадісти-сенсуалісти 17 ст.

Раціоналісти об`явили джерелом необхідності та всезагальності інтуїцію, що вкладалась в рамки раціоналістичної теорії пізнання.

Номіналізм визначив негативне відношення до інтуїції.Джон Локк (1632-1704) – засновник сенсуалістичної теорії пізнання – вибрав інший варіант рішення проблеми. За Локком, все наше знання виникає з досвіду та існує в спогляданні розумом своїх ідей. Оскільки існують різні способи цього досягнення, оскільки існують і різні способи пізнання, саме ясне та достоверне із яких – інтуїтивне пізнанне, в якому розум осягає відповідність чи невідповідність ідей незалежно від них самих. Інтуїтивне пізнання має бути визнане самим досконалим з усіх видів пізнання. При цьому слід відмітити, що вчення Локка про інтуїцію суттєво відрізняється від декартівського. За Локком, джерелом ідей може бути тільки досвід.

У 17 ст інтуїцію розглядали як один з методів наукового пізнання та намагались приписати їй логічної форми. При цьому цікаво відмітити той факт, що сторонники інтелектуального вчення про інтуїцію не протиставляли інтуїцію пізнанню. Напроти, вони намагались включити її в свою схему пізнавального процесу в формі інтелектуальної першооснови пізнання.

Иммануил Кант (1724-1804) – засновник німецкого класичного іеалізма.

Кант вважав, що право на існування має лиш чуттєва інтуїція. Це було викликано його бажанням обмежити пізнання областю явищ, показати принципіальне непізнання "речей в собі".

Основна ціль кантівської філософії – аналіз здібностей людського розуму. Доступна людині інтуїція існує вже не як безпосереднє споглядання розуму, а як чуттєвість, апріорні (ті, що передують досвіду) форми якої – простір та час. Іншими словами, інтуїція – це пасивна здібність сприймання.