Інтуїція

творче мислення.

В 1926 році американський дослідник Грехем Уоллес запропонував відому зараз схему процесу творчого мислення. Він розробив її на основі даних самоспостережень відомих вчених, перш всього німецького фізіолога, фізика та математика Германа Гельмгольца та французького математика Анрі Пуанкаре. Уоллес в цьому процесі виокремив чотири стадії.

Перша стадія – подготовка. Вона включає збір необхідної інформації про проблему, свідомі пошуки її рішення та обдумування.Філософський досвід говорить про те ж саме, але іншими словами: необхідно мати період, коли нічого не виходить, коли ти думаєш, робиш спроби, але вони до вирішення не приводять.

Друга стадія – інкубація. Виношування проблеми. Період застою. Насправді відбувається глибинна несвідома робота над задачою, причому на рівні свідомості людина може про неї і не думати.

Філософський підхід: коли посадив, полив – необхідно подивись, що вийде. Дати природі зробити необхідні операції.

Третя стадія – просвітлення. Захват, відкриття, інсайт. Настає завжди несподівано, раптово та схожа на певний різкий скачок. Рішення в цей момент народжується у вигляді символу, думки-образу, який важко описати словами.

Четверта стадія – перевірка. Образ виводиться у слова, думки вибудовуються в логічну послідовність, відкриття, чи то рішення певної проблеми пояснюється.

інсайт як спосіб

Момент осяяння (інсайту), народження ідеї є кульмінацією інтуїтивного творчого процесу. І до сих пір він зостається невловимим, таємничим, майже містичним явищем. Якби таємницю осяяння вдалося розгадати і його можна було би використовувати, то великі відкриття відбувалист по бажанню, за інструкціцєю, на замовлення. Легкодоступним стало б і рішення любих життєвих проблем, і добування нових знань про світ, і осягнення глибоких істин – все те, що зазвичай дається людям більшою ціною.

Хоча і психологи, і філософи згодні в головному: шлях, який веде до інсайту, загалом відомий. Необхідно наполегливо та зосереджено трудитись над конкретною проблемою – всебічно досліджувати її, намагаючись отримати максимум інформації, знову і знову роздумувати про неї, пристрасно мріючи знайти рішення, але в той же час не зачіплюватись за це своє бажання. Внутрішнє осяяння є результатом довготривалої несвідомої роботи. Деякий час необхідно жити ідеєю (проблемою), не знаходячи рішення, і, швидше всього, в один чудовий момент воно осяє свідомість, точно удар блискавки, і принесе з собою незвичне по силі переживання розуміння, ясності, злету, прорива, щастя.

Французький математик Анрі пуанкаре про осяяння:

«Те, що вас здивує перш всього, - це видимість внутрішнього осяяння, який являється результатом довготривалої неусвідомленої роботи; роль цієї несвідомої роботи в математичному винаході мені здається безсумнівною.

Часто, коли працюють над складним питанням, з першого разу не вдається нічого хорошого, потім наступає більш чи менш довготривалий період відпочинку, і потім знову приймаються за справу.

Протягом першої півгодини справа знову не рухається, а потім раптом необхідна ідея приходить в голову.

Можна було б сказати, що свідома робота стала більш продуктивною, так як була перервана, і відпочинок повернув йому силу і свіжість. Але більш вірогідно припустити, що цей відпочинок був заповнений несвідомою роботою і, що результат цієї роботи раптово з`явився…

Необхідно сказати, що несвідома робота можлива, або ж просто – продуктивна, лише в тому випадку, коли їй передує і за нею слідує свідома робота. …Раптовий захват відбувається тільки після декількох днів свідомих зусиль, які здавались абсолютно непродуктивними…