Інтуїція

Починаючи дрімати, Кекуле раптом побачив серед вогню якісь фантастичні форми. «Я бачив, як атоми проносяться перед моїми очима, - згадує вчений. – Вони рухались довгими рядами, зміями…»

Раптово він побачив якийсь різкий рух. «Що це? Одна зі змій схопила себе за хвіст…і закружилась… Я прокинувся як від спалаху блискавки»

Кекуле зрозумів, що підсвідомість підсказала йому ключ до форми молекули бензолу. Залишок ночі він провів, працюючи над задачою. Згодом після цієї події, в 1865 році, він об`явив, що молекула бензину складається шести атомів вуглецю. Поєднання атомів … нагадувало змію зі сну.

Колумбове яйце. При вирішенні якоїсь проблеми необхідно в першу чергу встановити кордрни, в які має вкластись рішення. Після того як ці кордрни приблизно встановлені, шаблонне мислення приступає до вирішення проблеми в цих кордонах. Нерідко, однак, кордони бувають невірно зазначені, а рішення знаходиться за цими кордонами. Візьмемо, до прикладу, апокрифічну історію про колумбове яйце. У відповідь на жарти друзів, які заявляли, що відкриття Америки було, по суті справи, не такою аже і складною задачою, оскільки від Колумба потрібно було лиш дне – тримати курс весь час на захід, він запропонував поставити яйце на попа. Друзі взялись за діло, але, але не дивлячись на усі їх старання, яйце завжди валилось на бік. Тоді Колумб взяв яйце, злегка розплющив з одного кінця і поставив. Друзі, авжеж, запротестували, думаючи, що яйце розбивати не можна, установивши тим самим кордони рішення проблеми, яких фактично не існувало.

історія розвитку концепції інтуїції

Проблема інтуїції має багате філософське минуле. Питання інтуїції часто було предметом гострої боротьби між представниками матеріалізму та ідееалізму.

Існувала безумовна довіра до чуттєвого і перш всього зорового сприймання. Такого роду знання отримало потім найменування «чуттєвої інтуїції». Простота та наочий характер цієї форми знання не тільки не викликали необхідності її включення в систему яких-небудь філософських теорій, але й взагалі позбавляли всякої проблемонсті.

Вперше риси філософської проблематики у питаннях про інтуїцію намітились у вченні Платона та Арістотеля. Але саме тут була відкинута чуттєва природа інтуїтивного пізнання. інтуїція була наче перенесена у фазу абстрактного мислення і як форма теоретичного знання набула статус гносеологічної проблеми.

Але більшу значимість в якості вищої здатності до пізнавальної діяльності інтуїція набуває у філософії нового часу.

Френсіс Бекон (1561-1626) – родоначальник англійського матеріалізму 17 ст. Його теоретична система була перехідним етапом від епохи Відродження до філософії нового часу. З його роботами в науку прийшли невирішені проблеми пізнання та методу (сприймання чи розум, інтуїція чи логіка).Згідно Бекону Ф. «відчуття …є складником джерела усякого пізнання. Наука … складає собою прийом раціонального методу до чуттєвих даних», - відмічали К. Маркс та Ф. Енгельс.

Розвиток матемаики та природрзнавства потребувало нових меодів в теорії пізнання, які дозволили б визначити джерело необхідності виведених наукою законів. Інтерес до методів наукового дослідження підвищується не тільки у природознавстві, але й у філософії, де з`являються раціоналістичні теорії інтелектуальної інтуїції.

Відправним пунктом раціоналістичної концепції було розмежування знання на опосередковане та безпосереднє, тобто інтуїтивне, яке є необхідним моментом у процесі наукового дослідження.

Істина для раціоналіста – дещо абсолютне, повне, незмінне, не піддається ніким змінам та доповненням, дещо, не залежне від часу. Це пряме бачення істини вийшло в ісоторію філософії як вчення про інтелектуальну інтуїцію – вчення про існування істин особливого роду.

Рене Декарт (1596-1650), чиє ім`я тісно переплітається з відкриттями в математиці та природознавсві того часу, є одним з першовідкривачів філософської проблеми інтуїції. У всякому випадку, його визначення інтуїції можна вважати домынуючим в науцы 17 ст. Декарт казав, що від «самого себе» людина бере набагато більший об`єм знань, ніж від інших. При цьому «тільки з самих простих та найбільш доступних речей мають виводитись…істини». Шлях досягнення цих істин не може бути нічим іншим ніж «інтуїція та необхідна дедукція». «Під інтуїцією я розумію не віру в хитке світчення відчуттів та оманливі роздуми оманливої уяви, але поняття ясного та уважного розуму…воно (поняття) не дає ніякого сумніву в тому, що ми роздумуємо». У цьому визначенні інтуїції чітко прослідковується її інтелектуальний характер. інтуїція – вищий прояв єдиного знання, причому знання інтелектуального, бо в акті інтуїції розум людський одночасно мислить та спостерігає. Декарт тісно пов`язує інтуїцію з логічним процесом, вважаючи, що останній просто не може початись без певних висхідних, ясних положень. При цьому не робиться ніякого протиставлення інтуїтивного, та логічного знання. Ці види знання, за Декартом, не виключають, а доповнюють один одного. Разом з тим інтуїтивне пізнання представляє собою найбільш досконалий вид інтелектуального пізнання.