Методи і засоби навчання

Методи контролю і самоконтролю у навчанні

Методи контролю — сукупність методів, які дають можливість пе¬ревірити рівень засвоєння учнями знань, сформованою вмінь І навичок.Існують такі методи контролю і самоконтролю: Метод усного контролю — найпоширеніший у шкіль¬ній практиці. Під час його використання учні вчаться ло¬гічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоюва¬ти свою точку зору. Усне опитування учнів здійснюється у певній послідовності: формулювання вчителем запитань (завдань) з урахуванням специфіки предмета і вимог про¬грами; підготовка учнів до відповіді та викладу своїх знань; корекція і самоконтроль викладених знань у про¬цесі відповіді; аналіз і оцінка відповіді. Для усної перевір¬ки знань важливо визначити, які запитання чи завдання дати учневі. За рівнем пізнавальної активності вони є ре¬продуктивними (передбачають відтворення вивченого); ре¬конструктивними (застосування знань у дещо змінених ситуаціях); творчими (потребують застосування знань і вмінь у значно змінених (нестандартних) умовах, перене¬сення засвоєних принципів доведення (способів дій) на розв'язання складніших мислительних завдань.

Запитання для усної перевірки поділяють на: основні, додаткові й допоміжні. Основне запитання формулюють таким чином, щоб учень.міг дати на нього самостійну роз¬горнуту відповідь. Додаткові запитання ставлять для уточнення, як учень розуміє певне питання, формулюван¬ня, формули та ін. Допоміжні запитання часто є навідни¬ми, допомагають учневі виправити помилки, неточності. За формою викладу розрізняють запитання звичайні («Які умови є важливими для життя рослин?») і запитання у ви¬гляді проблеми або задачі («Чи можливо, щоб функція бу¬ла водночас і прямою, і непрямою?»). Запитання мають бути логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і по¬сильними, а їх сукупність — послідовною і систематичною.

Запитання для перевірки і оцінки знань учнів форму¬люють так, щоб вони не тільки передбачали відтворення вивченого, а й активізували мислення учнів. Це передусім запитання й завдання, що мають на меті:

— порівняння різних явищ і процесів («Яка відмін¬ність між постійним і змінним струмом?», «Порівняйте державний лад Афін і Спарти»);

— встановлення взаємозв'язків між фактами, явища¬ми, процесами, подіями («Яка існує залежність між на¬пругою і силою електричного струму?», «Який спосте¬рігається взаємозв'язок між кліматом, рослинністю і тва¬ринним світом певного району?»);

— визначення характерних рис, ознак і особливостей предметів і явищ («Які особливості скелета птаха?»);

— встановлення доцільності дій, процесів, використан¬ня предметів («Яке практичне застосування трансформа¬тора електричного струму?»);

— класифікацію предметів або явищ за певними озна¬ками («На які групи поділяють кислоти?», «За якими оз¬наками рослини об'єднують у класи?»);

— підведення конкретного під загальне («Наведіть приклади, які ілюструють закон Ньютона»);

— перехід від загального до конкретного («Дайте ха¬рактеристику фізичних і хімічних особливостей»);

— встановлення значення явища, події, процесу («Яку функцію виконують еритроцити крові?»);

— пояснення причин, доведення певних закономірно¬стей явищ і процесів («Доведіть, що в трикутнику сума внутрішніх кутів дорівнює 180°», «Поясніть явище дифузії газів»);

— висновки та узагальнення («Який висновок можна зробити, аналізуючи повоєнну ситуацію в Європі?»).

Корисні також запитання на зразок: «Яка твоя думка про...?», «Що позитивного (негативного) в ...?» та ін..

У навчальному процесі практикують індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування. Індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь учня на оцін¬ку. Він повинен не лише відтворити текст підручника чи розповідь учителя на попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові положення, навести власні приклади. Проводячи індивідуальне опитування, вчитель має визначитися, кого викликати, скількох учнів опитати, скільки часу відвести на опитування, а також пе¬редбачити, що в цей час робитимуть інші учні. Педагогіка не дає однозначних відповідей на ці запитання, проте дос¬від переконує, що в кожному конкретному випадку вони вирішуються залежно від завдань, які ставить перед собою вчитель. Під час індивідуального опитування важливо ор¬ганізувати роботу всіх учнів класу, їм можна запропонува¬ти уважно слухати відповідь товариша, виправляти допу¬щені ним помилки, доповнювати відповідь. За таку активну роботу може бути виставлена оцінка. Якщо біля дошки від¬повідає слабший учень, учитель слухає його відповідь сам, а решта учнів виконує самостійне завдання.