Методи і засоби навчання

Самостійне спостереження — безпосереднє сприйман¬ня явищ дійсності. «Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений. Якщо ми вникнемо глиб¬ше в те, що звичайно називається в людях визначним або навіть великим розумом, то побачимо, що це головним чи¬ном є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відносинами, в які вони поставлені. Якщо навчан¬ня має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно по¬винно вправляти їх здатність спостереження», — писав К. Ушинський.

Школа має великі можливості для організації спосте¬режень, їх можна вести на уроці (особливо у процесі ла¬бораторних і практичних занять), використовуючи наоч¬ні посібники, під час екскурсій. Наприклад, за завданням учителя біології учні тривалий час спостерігають за рос¬том рослин. Формування складних географічних понять (клімат, погода) потребує самостійних спостережень упро¬довж року за атмосферою. Такі спостереження привчають учнів глибше аналізувати їх, порівнювати, робити виснов¬ки, занотовуючи все це в свої щоденники.Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного використання його елементів. Це — інструктаж учителя про мету, завдання і методику спостереження (повторення або вивчення нав¬чального матеріалу, необхідного для свідомого виконання завдань спостереження), здійснення спостереження, фік¬сація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнен¬ня і формулювання висновків (вивчення вчителем поданих учнями матеріалів спостереження, їх аналіз і оцінка вико¬наної роботи).

Процес формування міжпредметної спостережливості яскраво описав у своїй книзі «Школа просто неба» В. Сухомлинський: «...Лютий. Зимова холоднеча. Але ось ви¬пала сонячна днинка. Ми йдемо в тихий, засніжений сад.

«Придивіться, діти, уважно до всього, що оточує нас, — чи бачите ви перші ознаки наближення весни? Навіть найнеуважніший з вас може помітити дві—три ознаки, а той, хто не тільки подивиться, а й подумає, побачить двадцять ознак... Дивіться, слухайте, думайте», — кажу я учням. Я бачу, як придивляються діти до засніженого віття, до кори дерев, прислухаються до звуків... Потім ми приходимо в сад через тиждень, знову через тиждень, і щоразу перед допит¬ливими дитячим поглядом відкривається щось нове»1.

Ефективність методу спостереження значною мірою за¬лежить від того, якою мірою зібрані під час спостереження матеріали вивчають і відповідно обробляють під керівниц¬твом учителя й на їх основі роблять певні висновки, уза¬гальнення.

Практичні методи навчання

Передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчанні.

Вправи — багаторазове повторення певних дій або ви¬дів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на ро¬зуміння і супроводжується свідомим контролем і коригу¬ванням. Використовують такі види вправ: підготовчі — готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх за¬стосування на практиці; вступні — сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених по¬нять і дій; пробні — перші завдання на застосування щой¬но засвоєних знань; тренувальні — набуття учнями нави¬чок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, зав¬данням); творчі — за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій; контроль¬ні — переважно навчальні (письмові, графічні, практич¬ні вправи). Кількість вправ залежить від індивідуальних особливостей школярів і має бути достатньою для форму¬вання навички. Вправи не повинні бути випадковим набо¬ром однотипних дій, а мають ґрунтуватися на системі, чіт¬ко спланованій послідовності дій, зокрема поступовому ускладненні, їх не слід переривати на тривалий час. Ефек¬тивність вправляння залежить і від аналізу його резуль¬татів.

Лабораторні роботи — вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Цінність лабораторних робіт у тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, озброюють учнів одним із ме¬тодів дослідження в природних умовах, формують навич¬ки використання приладів, вчать обробляти результати ви¬мірювань і робити правильні наукові висновки і пропо¬зиції. Організаційно такі роботи проводять у формі фрон¬тальних занять або індивідуально.

До початку лабораторної роботи вчитель інструктує уч¬нів: формулює її мету, знайомить їх з обладнанням, пояс¬нює, в якій послідовності і як виконувати роботу, вести за¬писи і оформляти результати. Для лабораторних робіт скла¬дають картки-інструкції, з якими учні можуть ознайоми¬тись індивідуально. Вчитель стежить за виконанням роботи кожним учнем й у разі потреби дає консультацію. Під час виконання лабораторної роботи учні повинні дотримуватися правил техніки безпеки. Завершується лабораторна робота усним або письмовим звітом кожного учня.