Методи і засоби навчання
Бесіда — метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.
За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, повторення, кон¬трольну. Вступну бесіду проводять з учнями як підготов¬ку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення ново¬го матеріалу. Бесіда-повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за до¬помогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, & також на матеріалі текстів літературних тво¬рів, документів. Бесіду-повторення використовують для закріплення навчального матеріалу. Контрольну бесіду — для перевірки засвоєних знань.
За характером діяльності учнів у процесі бесіди виді¬ляють такі їх основні види: репродуктивна, евристична, катехізисна. Репродуктивна бесіда спрямована на відтво¬рення раніше засвоєного матеріалу, її проводять з вивче¬ного навчального матеріалу. Відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють пройдений матеріал, закріплю¬ють його, водночас демонструючи рівень засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, сис¬тематизуючою.Суть евристичної (сократівської) бесіди полягає в то¬му, що вчитель уміло сформульованими запитаннями ске¬ровує учнів на формування нових понять, висновків, пра¬вил, використовуючи набуті знання, спостереження. До неї вдаються лише за умови належної підготовки вчителя, досконалого володіння ним методикою навчання й відпо¬відного рівня мислення учнів. Цей метод цінний у тому разі, якщо вчитель за допомогою правильно дібраних за¬питань і правильного ведення всієї бесіди вміє залучити всіх учнів класу до активної роботи. Для цього необхідне знання психологічних особливостей кожного учня й від¬повідний добір різних шляхів запитально-відповідальної форми навчання.
Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відпо¬відей, які потребують тренування пам'яті, її використову¬вали ще в середньовічних школах. За таким самим прин¬ципом побудований церковний підручник, в якому релі¬гійні істини поділено на запитання й відповіді. Цей метод вимагав від учнів середньовічних монастирських шкіл за¬учування без розуміння й осмислення запитань і відпові¬дей, у сучасних школах він використовується таким чи¬ном, що учнів підводять до самостійної розумової діяльно¬сті, до самостійного мислення. Катехізисна бесіда дає змогу проконтролювати розуміння учнями вже вивченого ма¬теріалу, сприяє розвиткові мислення й тренує пам'ять.
Готуючись до бесіди будь-якого типу, вчитель складає її план, щоб забезпечити строгу послідовність розвитку те¬ми, намічає основні запитання для учнів. У досвідченого вчителя вони короткі й точні; ставляться в логічній послі¬довності; пробуджують думку учня, розвивають його; кіль¬кість запитань — оптимальна. Ефективність методу бесі¬ди залежить від уміння вчителя формулювати і ставити запитання. Залежно від складності їх поділяють на: запи¬тання про факти; запитання, які передбачають порівнян¬ня і відповідний аналіз явищ; запитання про причинові зв'язки і значення явищ; запитання, на які можна відпо¬вісти, розкривши зміст понять, обґрунтувавши загальні висновки, за допомогою індуктивних та дедуктивних вис¬новків; запитання, які потребують доведень.
Під час бесіди важливо звертати увагу на якість відпо¬відей учнів і за змістом, і за стилем. Вони мають бути пов¬ні (особливо в молодших класах); усвідомлені й аргумен¬товані; точні й чіткі; літературно правильно оформлені. Якщо учень неправильно відповідає на запитання, його формулюють зрозуміліше для нього, якщо ж він і в тако¬му разі не може відповісти, ставлять легше запитання, від¬повідь на яке допоможе підійти до правильного висвітлен¬ня питання в першому його формулюванні. У процесі бе¬сіди доцільно спершу ставити запитання до всього класу, відтак викликати для відповіді учня; здійснювати дифе¬ренційований підхід до учнів; опитувати не тільки тих, хто бажає, її перевага в тому, що вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями, не знижуючи контро¬лю за станом їх знань.
Робота з підручником — організація самостійної робо¬ти учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
Існують різні види самостійної роботи з підручником. Найпоширеніший — читання тексту підручника з ме¬тою закріплення знань, здобутих на уроці. Розпочинаю¬чи читання підручника, учень повинен пригадати матері¬ал, який вивчався на уроці. Це допоможе йому глибше проникнути в зміст прочитаного. Дуже важливо навчити учнів схоплювати порядок викладу і в процесі читання подумки складати план. Прочитавши текст, учень повинен подумки відтворити основні положення теми.
Інша форма самостійної роботи з підручником — відповіді на запитання, подані в підручниках після тексту. Це привчає учнів до уважного читання тексту, виокрем¬лення в ньому головного, допомагає встановлювати при-чинно-наслідкові зв'язки, виявляти й запам'ятовувати найістотніше.