Методи і засоби навчання

Метод практичної перевірки — застосовують з таких предметів, як фізика, біологія, хімія, трудове навчання та інші, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабо¬раторних і практичних занять з цих предметів. Стежачи за тим, як учень виконує певні дії, вчитель з'ясовує, якою мірою він усвідомив теоретичні основи цих дій. Так, спо¬стерігаючи за рослинами на пришкільній ділянці чи проводячи вдома досліди з рослинами, учні усвідомлю¬ють процес утворення крохмалю на світлі, проростання насіння, дихання кореня, випаровування води через листя та ін.

Метод самоконтролю —усвідомлене регулювання уч¬нем своєї діяльності задля забезпечення таких її результа¬тів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нор¬мам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю — запобіган¬ня помилкам та їх виправлення.Показником сформованості контрольних дій, а отже, й самоконтролю є усвідомлення учнями правильності пла¬ну діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану. Ефективний засіб формування в учнів навичок самоконтролю — використання колектив¬них (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами ви¬конання, прийомами самоконтролю і шляхами їх удоско¬налення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педаго¬гічна оцінка та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня знаходити помилкові дії, запобі¬гати їм і таким чином підвищувати результати самокон¬тролю. Для самоконтролю нерідко використовують звуко¬запис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може виявити недоліки в техніці читання, інтону¬ванні, артикуляції окремих звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови учням неважко виявити й виправити свої мовні огріхи.

Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оці¬нювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування самокон¬тролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставле¬ну учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відпо¬відь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензуван¬ня відповідей інших учнів тощо.

Самоконтроль та самооцінку можна застосовувати до тієї частини знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких можуть легко визначити самі учні — формул, правил, гео¬графічних назв, історичних фактів, віршів тощо.

Для організації самоконтролю знань учнів ознайомлю¬ють з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаю¬чи увагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і са¬мооцінки знань з окремих тем фіксують у класному жур¬налі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відпо¬відальності учнів за навчальну роботу, виховання почут¬тя власної гідності, чесності.

Засоби навчання. Використання комп'ютерної техніки у навчанні

Успішність процесу навчання, ефективність викорис¬тання в ньому розглянутих методів навчання значною мі¬рою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе¬цифічними дидактичними функціями.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За до¬помогою слова вчитель організовує засвоєння знань учня¬ми, формування в них практичних умінь і навичок. Вик¬ладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдан¬ня, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкрети¬зують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, досліджен¬ня (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між школярем і при¬родою або виробництвом у тих випадках, коли безпосеред¬нє вивчення останніх неможливе або утруднене (препара¬ти, моделі, колекції, гербарії тощо); п'яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та геогра¬фічні карти, графіки, діаграми тощо).