Методи і засоби навчання

Практичні роботи — за характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт. Вони передбачені навчаль¬ними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Практичні роботи мають важливе навчаль¬но-пізнавальне значення, сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоос¬віти. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати й пояснювати яви¬ща, що вивчаються. Зміст і методика виконання прак¬тичних робіт залежать від специфіки навчального пред¬мета. Етапи проведення практичних робіт: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи) — показ (інст¬руктаж) — проба (2—3 учні виконують роботу, решта спостерігає) — виконання роботи (кожен учень виконує роботу самостійно) — контроль (роботи учнів приймають і оцінюють).Графічні роботи — роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діа¬грам. Техніку графічного зображення учні опановують не тільки на уроках креслення і малювання, а й математики, фізики, хімії, географії, історії, біології під час виконан¬ня різних завдань. Наприклад, на уроках біології учні ма¬люють схему сівозміни на пришкільній ділянці, що допо¬магає зрозуміти суть чергування культур на полях і про¬ведення необхідної обробки ґрунту; на уроках географії — наносять на контурні карти розміщення корисних копа¬лин в різних регіонах України, на уроках історії — складають хронологічні таблиці, що сприяє кращому засвоєн¬ню дат історичних подій.

Дослідні роботи —пошукові завдання і проекти, що пе¬редбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів, їх застосовують у процесі вивчення будь-яких предметів, передусім на факультативних і гурткових за¬няттях. Учні складають звіти про свої спостереження за розвитком рослин, життям тварин, природними явищами; пишуть огляди науково-популярної літератури, твори на вільну тему; роблять схеми дій приладів, верстатів, ма¬шин; вносять пропозиції щодо вдосконалення технологіч¬них процесів. Елементи пошуковості, дослідницької діяль¬ності сприяють вихованню у них активності, ініціативи, допитливості, розвивають їхнє мислення, спонукають до самостійних пошуків.

У практичній діяльності вчителя словесні, наочні та практичні методи навчання тісно взаємопов'язані. На¬приклад, під час розповіді, лекції чи бесіди вчитель вико¬ристовує методи ілюстрування і демонстрування, на лабо¬раторних і практичних заняттях здійснюється інструктаж за допомогою методів пояснення та розповіді. Завдання вчителя — знайти оптимальне поєднання цих методів, не припускаючи необґрунтованого превалювання одних і не¬хтування іншими.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів

Методи стимулювання — методи, спрямовані на формування по¬зитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.

До них належать методи формування пізнавальних ін¬тересів та методи стимулювання обов'язку й відповідаль¬ності в навчанні.

Методи формування пізнавальних інтересів

Метод навчальної дискусії — суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Цей метод ґрунтується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння прак¬тичного аналізу і ретельної аргументації висунутих поло¬жень, поваги до думки інших. Навчальна дискусія вико¬ристовується під час спільного розв'язання проблеми класом або групою учнів, її мета — обговорення наукових по¬ложень, даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширшими, ніж матеріал підручника. Як метод формування інтересу до знань, вона покликана не лише дати учням нові знання, а й створити емоційно насичену атмосферу, яка б сприяла глибокому проникнен¬ню їх в істину, отриманню від цього позитивних емоцій. Під час дискусії учні взаємно збагачуються навчальною ін¬формацією. Одні з них усвідомлюють, що ще не все зна¬ють, і це спонукає їх до заповнення «прогалин», інші — відчувають задоволення від того, що знають більше за ін¬ших, і прагнуть утриматися на такому рівні.

Навчальна дискусія створює оптимальні умови для по¬передження можливих помилкових тлумачень, для під¬вищеної активності учнів і міцності засвоєння ними мате¬ріалу. Вона вчить прийомів аргументування, наукового до¬ведення. Участь у дискусії виховує в учнів уміння актив¬но обстоювати власну точку зору, критично підходити до чужих і власних суджень. Але цей метод тільки тоді дає бажаний результат, коли навчальний процес відбувається в атмосфері доброзичливості, поваги до думки товариша, що дає змогу кожному висловлюватися, не боячись осуду, скептицизму тощо.