Основи харчування
Понад десять тисяч років тому, ще в той час, коли людина жила в печерах і її єдиною зброєю був відточений камінь, наші предки почали вживати в їжу пшеницю.Свіжі зерна пшениці можна було їсти, але сухі вони були за¬надто тверді. Спробували розбивати їх каменем і, змішуючи з водою, стали їсти кашу, спочатку сиру, потім варену. Потім роз¬тирали зерна й одержували борошно. Борошно, змішане з во¬дою, перетворювалася в клейке тісто, але це тісто сирим вжи¬вати було неприємно. Ймовірно, спочатку шматочки тіста вари¬ли, як ми тепер варимо галушки чи локшину. З тіста пекли на гарячих каменях коржі, але вони виходили тверді чи грузлі. Тільки тісто, намазане тонким шаром, давало хрусткі їстівні коржі. Та¬ким хліб був доти, поки в тісто випадково не потрапили дріжджі. Великий був подив і, ймовірніше за все, жах людей, які побачи¬ли, як тісто, забуте в горщику, стало підніматися, пузиритися і «дихати», начебто живе. Кинуте у вогонь, таке тісто випікалося у вигляді пишного, м'якого, злегка кислуватого коржа. Це було дивовижним відкриттям. Справа в тому, що дріжджові грибки поглинають цукор, який міститься в тісті, утворюючи при цьому спирт і вуглекислий газ. Вуглекислий газ заповнює в тісті пу¬хирці, тісто від цього піднімається, стає пухким. У печі пухирчас¬те тісто охоплює жар, тонкі плівки навколо пухирців висихають, і виходить м'який хліб, який легко розжовувати.
У хлібі є всі необхідні для харчування людини речовини: білки, крохмаль, жири.
Шипшина — широко відома дика троянда. Її пагони згина¬ються вгорі, утворюючи дуги. З бруньок з'являються нові паго¬ни, що згинаються також дугоподібно. Безліч пагонів, що виро¬стають з коренів, переплітається з вигнутими старими. Утворю¬ються непрохідні зарості, покриті гострими загнутими шипами.
Тому молоді гілки шипшини, її квітки й смачні плоди недоступні ні мишам, ні іншим тваринам. Одні птахи ласують дозрілими плодами. Подібно до сплячої красуні, дрімає квітка під захистом гілок з гострими шипами і пишно розпускається під променями весняного сонця.
Колючі кущі шипшини ростуть у затемнених місцях, серед черемхи, горобини, вільхи, берези, на узліссях лісів і ярах. Шипшина починає цвісти пізно навесні. Великі рожеві квітки її сповнені аромату. Ймовірно, із квіток шипшини, серед яких людина відбирала багатопелюсткові махрові, і вивели багато сортів троянд.
З ароматних пелюстків квіток шипшини, так само, як і з квіток троянди, можна приготувати варення і парфуми. Але найбільшу цінність представляють її округлі, схожі на пляшечки, плоди. У серпні-вересні вони жовтогарячого і червоного кольору. У м'я¬систій оболонці багато волосистого твердого насіння. Плоди шипшини містять до 40 % вітаміну С.
Для приготування відварів сушать плоди шипшини чи вико¬ристовують їх у свіжому вигляді для повидла і варення. Для одер¬жання повидла кип'ятять протягом 10 хвилин 1 кг плодів у літрі води, потім протирають через решето. До отриманої маси до¬дають цукор та небагато лимонної кислоти для смаку і варять на водяній бані до густоти.
Із плодів шипшини варять компоти, киселі, варення. Підсма¬жені плоди використовують для приготування «кави», що має запах ванілі.
З усіх культурних рослин, крім пшениці, найбільш давнім, розповсюдженим, корисним і улюбленим є виноград.
Віддавна виноградом лікувалися від різних хвороб, і в наш час застосовують «виноградне лікування» при занепаді сил, у початковій стадії туберкульозу, при недокрів'ї і нервових хворо¬бах, при захворюваннях шлунка, печінки, нирок. Особливо ко¬рисний виноградний сік, який за поживністю — вмісту різних речовин (крім жиру)—дорівнює молоку. З винограду, висушую¬чи його, готують ізюм. На Кавказі випарюванням згущають сік винограду і роблять чурчхелу — солодку «ковбасу», начинену го¬ріхами. З виноградного соку виготовляють кращі вина.
Виноград, Ізюм, виноградний сік, виноградне вино. Скільки знань, скільки праці вкладено в них людством. Який довгий шлях, обчислювальний століттями, праці й нагромадження досвіду, пройшло людство, щоб одержати, виростити різні сорти вино¬граду на планеті.
Назва «апельсин» складається з двох німецьких елю: Арpel — яблуко і China — Китай. Батьківщина апельсина — Китай.
По-французьки апельсин називається «оранж». Це слово по¬ходить від арабської назви апельсина—«наранжи» (золотавий). Таким чином, оранжевий колір означає колір апельсина.