Прийняття управлінських рішень

4.)Особисті здібності менеджера – один з найбільш важливих факторів. Неза-лежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

5.)Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської органі-зації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організа-ційно-практичних аспектів менеджменту.Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; містить у певному співвідношенні основні функції менеджменту.

Як інструмент впливу, управлінське рішення – це акт регулювання процесів управ-ління, що:

формується на основі аналізу стану об’єкта управління по критеріях цілей, ре-сурсів та ефективності;

є виразом вольового впливу суб’єкта на об’єкт управління;

приписується у межах встановлених організаційно-практичних норм та регламе-нтів, які існують в організації.

В теорії управління існують три основні моделі прийняття рішень:

•класична модель

•поведінкова модель

•ірраціональна модель

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Пе-редбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути об’єктивною і логічною, мати чі-тку ціль, і усі дії в процесі прийняття рішень направлені на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделі наступні:

–приймаючий рішення має чітку ціль прийняття рішення;

–приймаючий рішення має повну інформацію відносно ситуації, що склалася;

–приймаючий рішення має повну інформацію відносно можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

–приймаючий рішення має раціональну систему впорядкування переваг в ієрархії важливості;

–ціль приймаючого рішення завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який ро-бить максимальним економічний зиск організації.

Діяти згідно з поданою моделлю можливо в умовах наявності повного масиву інфо-рмації, що достатньо проблематично на практиці. Крім того, значний вплив на прийняття рі-шень чинять суб’єктивні фактори, які в повному обсязі враховуються у поведінковій моделі.

Поведінкова модель має наступні основні характеристики:

–приймаючий рішення має неповну інформацію відносно ситуації прийняття рі-шення;