Прийняття управлінських рішень

•з’ясувати сутність кожного з методів обгрунтування управлінських рішень та можливості їх використання;

•вирішувати учбові завдання з використанням методів “платіжної матриці” та “дерева рішень”;

•застосовувати теоретично-ігрові методи в практиці вирішення управлінських проблем;

•навести приклади використання експертних методів для розробки якісного упра-влінського рішення.

1.Основи теорії прийняття рішень.

В науковій літературі процес прийняття рішень розглядається у двох аспектах.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється із усім процесом управ-ління.

У вузькому розумінні прийняття рішень трактується, як вибір найкращого рішення із багатьох альтернатив.

Кожне з поданих визначень має свої недоліки:

у першому – поняття “прийняття рішень” охоплює процес його виконання і контро-лю результатів;

у другому – звужується до вибору найкращої альтернативи, хоча процес прийняття рішень розуміє також і встановлення критеріїв оцінки, і вибір способів оцінки, і таке інше.

Отже, визначимо поняття “прийняття рішень” наступним чином:

Прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій по усуванню проблемної ситуа-ції.

Місце прийняття рішень в процесі управління можливо представити наступним чи-ном (рис. 1):

Рівень рішення

інформація

Рис. 1. Місце прийняття рішень в процесі управління.

Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих, слід визначити наступні:

1.)Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує вірогідність прийняття непра-вильного рішення, яке може неблагоприємно вплинути на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, так як він пов’язаний із зростанням відповідальності.

2.)Час, що мається в розпорядженні для прийняття рішення – відбивається через те, що кількість часу, який менеджер може скористати для прийняття рішення, часто обме-жена. На практиці, більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

3.)Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що но-вих менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.