Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління

Залежно від того, в якому ступені знайомий з ситуацією суб'єкт управління, що ухвалює рішення, розрізняють рішення:

— упевненості (детерміністські рішення, коли відома ситуація і що мають в ній місце причинні залежності);

— ризику (імовірнісні рішення, коли не відомий хоч би один з моментів, але відома і може бути підрахована його або їх вірогідність, якщо такого роду випадки часто мають місце);

— невпевненості (стратегічні рішення, коли що ухвалює рішення жоден з вказаних моментів не відомий).

2.1. Рівні управлінських рішень

М. Вудкок и Д. Френсіс розрізняють управлінські рішення залежно від відносної трудності проблем, що вимагають рішення. Вони виділяють і розглядають чотири рівні ухвалення рішень, для кожного з яких потрібні певні управлінські навики.

Рівень перший — рутинний. Ухвалюючи рутинні рішення, керівник поводиться відповідно до певної програми, майже як комп'ютер, що розпізнає ситуації і що поступає заздалегідь передбаченим чином. Його головна функція в тому, щоб «відчути» і ідентифікувати ситуації, а потім узяти на себе відповідальність за початок певних дій.

Рівень другий — селективний. На цьому рівні керівник оцінює достоїнства цілого круга можливих рішень і прагне вибрати з деякого числа добре відпрацьованих альтернативних наборів дій ті, які краще всього підходять до даної проблеми.

Рівень третій — адаптаційний. На цьому рівні керівник шукає нове вирішення відомої проблеми. Успіх залежить від його особистої ініціативності і здатності прориву в невідоме.Рівень четвертий — інноваційний. На цьому рівні керівникові необхідно знайти способи розуміти абсолютно несподівані і непередбачувані проблеми, вирішення яких часто вимагає розвитку в собі здатності мислити по-новому.

У табл. 1 об'єднуються чотири рівні ухвалення рішень і ключові навики, необхідні керівникові. Керівникам, що працюють над ухваленням рішень високого рівня, потрібні також і навики більш високого рівня.

Корисно виділити також рішення одноособові (що приймаються керівником одноособово) і колегіальні (що приймаються керівником із залученням підлеглих). Причому залежно від «питомої ваги» єдиноначальності і колегіальності в ухваленні рішень виділяються п'ять типів ухвалення рішень:

— одноосібне ухвалення рішень без попередніх консультацій із співробітниками і подальшого їх інформування;

— одноосібне ухвалення рішень з подальшим інформуванням підлеглих;

— одноосібне ухвалення рішень з попередніми консультаціями в колективі;

— ухвалення сумісних рішень із співробітниками;

— повна передача підлеглим функції ухвалення рішення.

Таблиця 1

Рівні ухвалення рішень і ключові навики потрібні керівникові

2.2. Стилі керівництва

Відповідно цим типам ухвалення рішення можна говорити про п'ять можливих стилів керівництва: 1) директивному, 2) директивно-колегіальному, 3) колегіальному, 4) колегіально-ліберальному, 5) ліберальному.