Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління

1.1. Основні поняття теорії управління

Суб'єкти і об'єкти управління. У кожній країні як господарська, так і негосподарська (військова, релігійна, спортивна і ін.) діяльність суспільства свідомо управляються. Що мається на увазі під терміном «управління»? Управління - процес дії суб'єкта на об'єкт в цілях перекладу його в нове якісне полягання або підтримку у встановленому режимі.

Суб'єкт управління – це той, хто управляє. Об'єкт управління – це той, ким управляють.

Перше значення соціального управління— організаційно-структурне. Ключовими проблемами тут є: «Хто повинен виконати (виконує) соціальну роботу?"; «Які органи, підрозділи повинні цим займатися (займаються)?»; «Яка ефективність (результативність) їх діяльності, функціонування?». Управління соціальною роботою організовується на федеральному, регіональному (територіальному) і локальному рівнях і має відповідні організаційні структури: Міністерство праці і соціального розвитку України, комітети (управління) соцзахисту (допомозі), територіальні служби, центри соціального обслуговування.Друге значення — функціональне. Управління соціальною роботою виконує як загальні, так і конкретні функції. Загальними, незалежно від рівня, суб'єкта, його компетенції, є функції: прогнозування, планування (целеполагание), організація, координація, стимулювання (мотивація), маркетинг, облік і контроль. На конкретному рівні управління, на конкретному посаді складається певне співвідношення між загальними функціями. Конкретні функції — це види роботи стосовно посади (обов'язки і права), підрозділу (функції підрозділу) і підприємства, організації, установи (напрями діяльності).

Третє значення — це діяльність керівників різних рівнів в системі соцзахисту, допомоги. Керівники виступають як провідна сила, «локомотив» в процесі управління. Від професіоналізму керівників багато в чому залежать якість організації управління і його результативність. Слід враховувати, що серед керівників в системах управління соціальною роботою переважають жінки і колективи в основному жіночі. Це накладає відбиток на стиль і методи управління, психологію взаємин, емоційний фон і так далі

Четверте значення управління соціальною роботою — це процес, що включає ряд елементів. Основа будь-якого виду управління — інформація, яка в «людських системах» тим або іншим чином організовується. На основі інформації відбувається визначення, формулювання і закріплення (у організаційно-адміністративних документах) цілей, завдань. Цільова орієнтація — важливий елемент соціального управління, за яким слідує система дій, мерів, заходів або управлінських рішень. Управління певним чином організовується через розподіл функцій і формування оргструктур, підбір і розстановку кадрів (персоналу). В процесі управління важливо також пов'язати цілі, завдання і рішення з ресурсами — інформаційними, матеріальними, трудовими, фінансовими, тимчасовими.

П'яте значение— це вид професійної діяльності, управлінська праця, що включає тріаду: предмет праці (інформація), засоби праці (організаційні і технічні) і людину, що володіє певними знаннями, навиками і уміннями. З'єднання цих трьох складових певним чином називається організацією праці в системі соціального управління. «Трудове» розуміння управління пов'язане з вирішенням таких проблем, як підготовка і підбір кадрів, підвищення їх кваліфікації: складання кваліфікаційних характеристик (КХ); організація праці керівників, фахівців і «польових» соціальних працівників, побудова і використання інформаційних систем і технологій; мотивація праці; оцінка і оплата праці управлінських працівників.

Шосте значення — управління соціальною роботою як наука і учбова дисципліна. Основа будь-якої науки — методологія, тобто система методів, використовуваних в наукових дослідженнях. У науці управління застосовується як загальнометодологічний інструментарій (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрактне і конкретне, системний підхід і так далі), так і специфічний, обумовлений необхідністю дослідження систем і процесів соціального управління, функцій і організаційної структури, діяльності керівників і очолюваних ними колективів. Інша складова частина науки управління — теорія, або система узагальненого знання, яка існує на рівні окремої людини (керівника, фахівця) і називається емпіричною теорією, а також на рівні значних великих узагальнень (макротеорія). Необхідною частиною управління як науки є методики, що є інструментами отримання наукових знань, науковій інформації (дослідницькі методики); що допомагають вирішувати конкретні практичні проблеми (ділові методики); використовувані в консультативній діяльності (діагностичні методики). Застосовуються також комплексні методики для вирішення певних проблем.

Методи і механізми управління. Метод управління — це набір способів, прийомів, засобів дії на керований об'єкт. За змістом дії на об'єкт управління методи зазвичай діляться на: організаційно-адміністративні, економічні, соціально-психологічні і ін.