Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління
Так, організаційно-адміністративні методи засновані на наказах, розпорядженнях, законах і інших нормативно-правових документах і спираються на можливість застосування сили державними органами, зокрема безпосередньо на силові структури. Усередині організації взаємовідношення менеджерів їх підлеглих регулюються Трудовим кодексом України.
Економічні методи дії засновані на використанні матеріальних (економічних, грошових) інтересів. Конкретний економічний метод включає як окремі прийоми дії, так і їх сукупності. Комплекс взаємозв'язаних економічних засобів, направлених на досягнення конкретного результату, утворює економічний механізм управління.
Соціально-психологічні методи управління спираються на переконання, моральне стимулювання, свідомість, тримаються на звичаях і традиційних цінностях суспільства.Під словами «механізм управління» розуміють сукупність тих або інших методів управління. Організаційно-адміністративні, економічні і соціально-психологічні методи управління застосовуються спільно. Ясно, що сама можливість використання економічних і соціально-психологічних методів спирається на існуючу адміністративну структуру підприємства. З іншого боку, чисто адміністративними (командними) методами, без матеріального і морального стимулювання не можна добитися істотного підвищення ефективності роботи підприємства.
Ясно, що організаційно-адміністративний, економічний, соціально-психологічний механізми є частинами системи управління в цілому. На різних рівнях управління ця система має свої особливості. Можна виділити макрорівень, т е. управління в рамках всієї країни, і мезорівень, що стосується окремих секторів і галузей народного господарства, наприклад, управління здобиччю нафти і газу. На рівні конкретних підприємств системи управління, цілком природно, носять більш спеціальний характер, пристосований до особливостей цих підприємств і їх підрозділів. Велике практичне значення має і самий нижній рівень управління – управління собою. Можна сказати, що кожен є менеджером, оскільки він управляє принаймні однією людиною – самим собою.
Цілі управління. Визначення цілей, до яких слід прагнути, як то кажуть, целеполагание, - найважча і відповідальніша частина роботи менеджера. Вибір цілей залежить від конкретної ситуації. Розглянемо приклад.
Параметри, що управляють. У математичних моделях, використовуваних при управлінні, використовуються різні види змінних. Одні з них описують стан системи, інші – вихід системи, тобто результати її роботи, треті – такі, що управляють дії. Виділяють екзогенні змінні, значення яких визначаються ззовні, і ендогенні змінні, використовувані тільки для опису процесів усередині системи.
Параметри, що управляють, – частина екзогенних. Задаючи їх значення (або зміни цих змінних в часі), менеджер міняє вихід системи в потрібну для себе сторону.
Оскільки неможливо абсолютно точно передбачити поведінку системи під впливом тих або інших дій, доводиться вивчати стійкість соціально-економічних моделей, використовуваних при управлінні. Найчастіше вводять випадкові дії (обурення), що приводить до заміни єдиній траєкторії руху на пучок (трубку) і знижує ефективність управління. Відповідна математична теорія добре розроблена, але достатньо важка для розуміння і застосування.
Різні варіанти формулювань цілей управління. У простому випадку мета повністю описана. Наприклад, необхідно потрапити в певне місце за мінімальний час. Або – побудувати будинок за заздалегідь вибраним проектом, керуючись затвердженим кошторисом. Цей варіант цілепокладання назвемо «Попасти в точку».
Подвійним до нього є варіант «Просунутися далі». Наприклад, за заданий час виготовити якомога більше деталей. При заданому рекламному бюджеті організувати найбільш ефективну рекламну кампанію.
Тут є критерії, по яких треба оптимізувати системи. У першому випадку – число деталей. У другому – ефективність рекламної кампанії, яку можна зміряти по збільшенню числа покупців і об'єму продажів. Критерії – частина змінних, що описують вихід системи, тобто ті результати її роботи, які представляють інтерес для менеджера.
Окремий випадок варіанту «Просунутися дальше»– якомога ближче підійти до заздалегідь певного ідеального стану. Наприклад, сконструювати двигун, коефіцієнт корисної дії якого можливо ближче до ідеалу -100%. Назвемо цей варіант целеполагания «Наблизитися до ідеалу». Для його реального використання необхідно мати вимірювати ступінь близькості до ідеалу.